Справа № 545/1590/25
Провадження № 3/545/473/25
19.05.2025 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
03.04.2025 року в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно свого брата - ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме: наносив удари та хапав за горло, чим вчинив фізичне насильство щодо нього та своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 21.04.2025 року, 19.05.2025 не з'явився, повідомлявся належним чином про місце, день та час слухання справи оголошенням на веб-порталі "Судова влада України" та шляхом направлення повістки на адресу реєстрації. Крім того, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення смс- повідомлення на його номер телефону. ( а.с. 9,11,12).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП при розгляді адміністративного матеріалу, не є обов'язковою.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 оскільки це не суперечить положенням ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП є доведеною та підтверджується дослідженими судом доказами: протоколом серії ВАД №393861 від 03.04.2025 року (а.с.1), поясненнями законного представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від 03.04.2025 року, яка повідомила, що 03.04.2025 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно свого брата - ОСОБА_2 , який є інвалідом І групи та є недієздатним, а саме побив його. (а.с.4).
Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу ОСОБА_1 обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, необхідно визнати його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП правопорушник зобов'язаний сплатити судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 173-2, 184, ч.1 213, 221, 283-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 ( триста сорок ) гривень на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України ( ЕАП ), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Копія платіжного документу подається до суду.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О. Г. Путря