Дата документу 13.05.2025Справа № 554/12819/24
Провадження № 2/554/227/2025
( З А О Ч Н Е )
13 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив припинити з 01 серпня 2024 року стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту звернення до суду 06 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову вказав, що він є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2021 р. з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина. До примусового виконання вказане рішення не пред'являлось за їхньою з відповідачкою усною домовленістю. Позивач вказує, що сплачував аліменти в добровільному порядку на користь ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначає, що з середини 2023 року він проживає разом із сином, самостійно займається його харчуванням, вихованням, навчанням, оздоровленням та утримує його. Мати дитини із літа 2024 року мешкає за межами України на території Республіки Польща. Крім того, у жовтні 2024 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави було встановлено факт проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебування на його самостійному вихованні та утриманні з 30 липня 2024 року. Враховуючи, що дитина проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні останній звернувся до суду з позовом про припинення стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просила задовольнити (а.с. 51).
Відповідач ОСОБА_5 належним чином повідомлялась про дату, місце та час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду рекомендованим листом з повідомлення про вручення, однак останні повернулись до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.27-28,34-35,40-41,52-53), що є належним повідомленням згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. Суд враховує позицію Верховного Суду у справі №911/3142/12від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду). Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв'язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18(61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачем також не надано до суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, суд відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 жовтян 2008 року, а/з 1045, виданого Октябрським відділом РАЦС Полтавського МУЮ (а.с.19).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року (справа № 554/3144/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту звернення до суду 06 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2024 року (справа № 554/7784/24) встановлено факт проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебування на його самостійному вихованні та утриманні з 30 липня 2024 року (а.с.12-15).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З довідки виданої головою правління ОСББ «Затишок» Хиль А.А.10.06.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).
З копії заяви ОСОБА_2 , засвідченої нотаріально в Республіці Польща, вбачається, що остання підтверджує факт проживання за межами території України, а саме в м. Лодзь на території Республіки Польща і має зобов'язання знаходитись там постійно . У даній заяві ОСОБА_2 стверджує, що не може доглядати за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 . Натомість догляд за неповнолітнім ОСОБА_3 за усною домовленістю між батьками здійснює ОСОБА_1 (а.с.7-9).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.02.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст. 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Судом встановлено, що дитина сторін не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком, позивачем у справі.
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком - позивачем по справі та перебуває на його утриманні, вказаний факт встановлено рішенням суду у справі № 554/7784/24, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, а у даному випадку суд вважає за необхідне припинити стягнення аліментів з дня встановлення рішенням суду у справі № 554/7784/24 , яке набрало законної сили факту проживання дитини з батьком та перебування його на самостійному вихованні та утриманні тобто з 30 липня 2024 року.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючисьст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити.
Припинити з 30 липня 2024 року стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту звернення до суду 06 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття, які стягуються за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19 травня 2021 року у справі № 554/3144/21.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Суддя Л.І. Савченко