Дата документу 16.05.2025Справа № 554/11411/23
Провадження № 1-кп/554/115/2025
16 травня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
захисників ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12023170420002593 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
На розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор покликається на обставини, викладені в обвинувальному акті, згідно з якими органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Прокурор зазначає, що ухвалою суду ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого неодноразово продовжувався судом, і строк такого запобіжного заходу закінчується 30 травня 2025 року.
Підставами для продовження строку обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 прокурор зазначає наявність обґрунтованого обвинувачення щодо останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, який кваліфікується як особливо тяжкий і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та їх вагомість наразі не зменшилась. Тобто зазначає мету забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що може полягати у його нез'явленні на виклики до суду, оскільки той усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим за санкцією статті інкримінованого йому злочину; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він володіє інформацією щодо місць проживання зазначених учасників судового розгляду, тоді як незаконний вплив на них унеможливить досягнення мети кримінального провадження; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в минулому обвинувачений був неодноразово засуджений за вчинення аналогічних злочинів проти власності.
На переконання прокурора, інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути вищевказані ризики з тих причин, зокрема, що особисте зобов'язання неможливо застосувати до ОСОБА_5 , оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення; особисту поруку неможливо застосувати через те, що наразі не надходили письмові звернення від осіб, які могли б поручитись за належну процесуальну поведінку обвинуваченого; заставу неможливо застосувати у зв'язку з тим, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину із застосуванням насильства; домашній арешт неможливо застосувати, оскільки в умовах цього запобіжного заходу неможливо запобігти спробам обвинуваченого реалізувати зазначені вище ризики, що матиме негативний вплив на повноту та всебічність встановлення істини у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним клопотання та просив задовольнити з відповідних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора. Вважали, що правові підстави для продовження запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою відсутні, покликаючись на недоведеність ризиків, зазначених прокурором. Просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт.
Заслухавши учасників кримінального провадження щодо доцільності продовження строків дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, дослідивши необхідні матеріали судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Обвинувачений ОСОБА_5 , який раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
03 листопада 2023 року під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави.
Вказане рішення слідчого судді обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України. При цьому слідчий суддя врахував обставини та характер злочину, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, наявність судимостей, реальну можливість впливу на потерпілого та свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні.
14 грудня 2023 року під час судового розгляду суд своєю ухвалою обрав та надалі продовжив, востаннє 13 лютого 2025 року, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , і строк цього запобіжного заходу закінчується 30 травня 2025 року.
Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду, суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.
Суд вважає, що вказані прокурором ризики є реальними на теперішній час з огляду на таке.
Обвинувачений ОСОБА_5 має кримінальний досвід, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень корисливої спрямованості проти власності, офіційно не працевлаштований, не одружений, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Це дає підстави вважати, що він може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте подекуди таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує дані про його особу, репутацію та майновий стан, який раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, у тому числі, пов'язаних із насильством, не має офіційного місця роботи, навчання та джерел доходу.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
На думку суду, враховуючи характер і тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також загальновідомі обставини фактичних бойових дій на значній території держави і продовження воєнного стану, запровадженого в Україні, - ці обставини самі по собі є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені в ухвалі суду та зазначені прокурором, не зменшилися, підсилюються обставинами воєнного стану. У зв'язку з цим інший більш м'який запобіжний захід не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Також прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, і такий ризик залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також суворість можливого покарання, яке йому загрожує у разі доведення винуватості у вчиненні такого злочину. Все це може спонукати обвинуваченого залишити постійне місце проживання, у тому числі, покинути межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.
Крім того, під час судового розгляду цього кримінального провадження потерпілий, свідки та обвинувачені у судовому засіданні не допитувалися, а також не всі письмові та речові докази досліджувалися.
Тому ризик впливу на потерпілого та свідків з боку обвинуваченого не втратив своєї актуальності.
Нових же, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу суду не надано, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , якому стороною обвинувачення інкриміновано вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, клопотання прокурора продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, необхідно задовольнити.
З цих підстав суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави, оскільки особа обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 193, 194, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити до 13 липня 2025 року включно строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити строк дії ухвали суду до 13 липня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копію ухвали направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1