"20" травня 2025 р. Справа127/10069/25
Провадження2/153/202/25-ц
у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №127/10069/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 квітня 2025 року за вхід.№2552 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №127/10069/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, розгляд призначено на 20 травня 2025 року з повідомленням, однак без виклику сторін.
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №514312178 від 25.11.2021 у розмірі 54450,20 грн., 2422,40 грн. судових витрат та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №514312178 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого, добровільно без примусу чи тиску, відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто, перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4N9D2. Зокрема, 25.11.2021 о 19:10:01 год. відповідач ввів ідентифікацію у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п.5.4 кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор. Одночасно з підписанням договору, товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення, про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець надав позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту на суму 16100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинення дій відповідача, 25.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 16100,00 грн. на його банківську картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. 06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №060325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №514312178 від 25.11.2021 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 54450,20 грн. Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №514312178 від 25.11.2021 становить 54450,20 грн., з яких 16100,00 грн. - заборгованість по кредиту; 38350,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період з 06.03.2025 по 12.03.2025. Позивач зазначає, що відповідач не виконував умови договору належним чином, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
25 квітня 2025 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 20 травня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, так як не викликалися. Про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача 31.03.2025 за вх..№28713 (а.с.7 позовної заяви) просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча належним чином повідомлявся про день розгляду справи - рекомендованим повідомленням вих..№0610249065377, яке повернулося із довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.104-106), що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі, (а.с.7 позовної заяви).
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.99-101), про що постановлено ухвалу окремим процесуальним документом.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №514312178 від 25.11.2021, договору Кредитної лінії №514312178 від 25.11.2021 та правил надання грошових коштів (а.с.22-34) судом встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2021 надано кредит у сумі 16100,00 грн., на строк 30 днів. 25.11.2021 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису підписав паспорту споживчого кредиту та договір Кредитної лінії і був ознайомлений з правилами надання коштів.
Із копії заявки на отримання грошових коштів в кредит (а.с.35) судом встановлено, що 25.11.2021 ОСОБА_1 заповнено заявку та вказано номер картки НОМЕР_1 .
Із копії довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.36) судом встановлено, що 25.11.2021 о 19:08:47 год. ОСОБА_1 надано кредит в сумі 16100,00 грн., на строк 30 днів, процентна ставка 1,98% в день.
Із копії платіжного доручення №040f76ef-d9d5-45b6-b701-ba5b1c5975d8 від 25.11.2021 та електронного повідомлення (а.с.46-48) судом встановлено, що на картку ОСОБА_1 25.11.2021 № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів згідно договору №514312178 від 25.11.2021 у сумі 16100,00 грн.
Із копії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022 (а.с.40-65) судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року та відповідно до реєстру набуло право вимоги до відповідача.
Із копії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 (а.с.66-74) судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія» Онлайн Фінанас» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) уклали договір факторингу №05/0820-01 строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. 03.08.2021 ТОВ «Фінансова компанія» Онлайн Фінанас» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №2, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022. 30.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №3, яка продовжила строк дії договору до 30 грудня 2024 року та відповідно до реєстру набуло право вимоги до відповідача.
Із копії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру боржників від 06.03.2025 (а.с.75-82) судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія» Онлайн Фінанас» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) уклали договір факторингу №060325-У та відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги до відповідача.
Із копії розрахунків заборгованості, виписки з особового рахунку за кредитним договором №514312178 (а.с.83-85) судом встановлено, що ОСОБА_1 взагалі не сплачувалась заборгованість, загальна сума заборгованості за 06.03.2025-12.03.2025 складає 54450,20 грн., з яких: 16100,00 грн. - прострочене тіло; 38350,20 грн. прострочені відсотки.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов'язався надати та надав грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що після підписання кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно тарифів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також слід зазначити, що відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за кредитним договором та виписку з особового рахунка, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 25.11.2021 складає 16100,00 грн., а також платіжне доручення про проведений платіж у сумі 161000 грн. 25.11.2021.
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 16100,00 грн. 25.11.2021.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 54450,20 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - платіжною інструкцією №11900 від 28.03.2025 (а.с.21), за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2422,40 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025 №10/03/25-02, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткова угода №1 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг по справі ОСОБА_1 на суму 6000,00 грн.
Оскільки позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, місто Київ вулиця Рогнідинська,4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №514312178 від 25.11.2021 у сумі 54450,20 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., та витрати понесені на правову допомогу у сумі 6000 грн., а всього 62872 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. В. Гаврилюк