13 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24655/24
Провадження № 22-ц/820/1054/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.
з участю: апелянта ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/24655/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Паньковою Оленою Юріївною, на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року, у складі судді Козак О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою місця проживання по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 19 листопада 2005 року перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року. Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2023 року по справі №686/21080/23 за заявою ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.08.2023 року і до повноліття дітей.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року у справі про розірвання шлюбу між сторонами встановлено, що неповнолітні діти залишаються жити з матір'ю. Проте, до розірвання шлюбу з відповідачкою
і після розірвання шлюбу, спільні діти проживають із позивачем. Зазначеним рішенням суду не було вирішено питання про місце проживання дітей, договір щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина відсутній, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання місця проживання сина ОСОБА_5 із батьком.
Позивач ОСОБА_1 офіційно працює та отримує заробітну плату, немає судимості, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, тому просив суд визначити місце проживання сина ОСОБА_5 разом з ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачкою щодо визначення місця проживання їх спільної дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панькова О.Ю., подав апеляційну скаргу, просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що рішення про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 відповідатиме найкращим інтересам дитини. При поданні позову відповідачка заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком, в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції не заперечувала, на момент подання апеляційної скарги заперечує. Висновком органу опіки та піклування підтверджено факт проживання сина ОСОБА_5 з батьком та визначено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апелянт ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі, та задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Хмельницької міської ради про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2023 року по справі № 686/21080/23 за заявою ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.08.2023 року і до повноліття дітей.
Згідно із довідкою, виданої Садівницьким товариством «КОЛОС» від 01 серпня 2024 року №65, ОСОБА_1 та його діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживають без реєстрації на території Садівницького товариства «Колос», яке розташоване на території Хмельницької міської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (колишня територія Шаровечківської сільської ради) за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року по теперішній час. ОСОБА_2 не проживає за даною адресою з січня 2018 року.
Відповідно до довідки ТОВ «Енергодосвід» №35 від 02.09.2024 ОСОБА_1 працює у ТОВ «Енергодосвід», форма працевлаштування основна, займає посаду заступника директора по будівництву - головного інженера, з 03.08.2020 року.
ОСОБА_1 не має наявної, не знятої чи не погашеної судимості, в розшуку не перебуває, під спостереженням у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 81/01-31 від 10.01.2025 року, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
Відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, щодо розв'язання якої сторони не дійшли згоди. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 333/2679/22.
У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення місця проживання дитини.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (стаття 7 СК України).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Матеріали справи не містять заперечення відповідачки щодо проживання сина разом із батьком, що підтверджує, що сторони дійшли домовленості про проживання сина саме з позивачем та спір між ними з цього питання відсутній.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що сторони у справі, які проживають окремо, дійшли згоди щодо того з ким буде проживати малолітній син, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 14 січня 2025 року у справі № 755/15383/23.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги залишено без задоволення, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Паньковою Оленою Юріївною, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.
Судді: Т. В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко