Справа № 686/24077/23
Провадження № 2/686/1103/25
12 травня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Заворотної О.Л.
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановив:
В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договорами безпроцентної позики, в обґрунтування якого вказав, що 24.07.2020 відповідач взяв в борг 15000,00 доларів США, які зобов'язався повернути 31.12.2020. Відповідач здійснив часткове повернення коштів в розмірі 40 000 грн., обов'язку відповідач не виконав, уникає повернення боргу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за договором позики від 24.07.2020 у сумі 13 905,91 доларів США, а також понесені судові витрати.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.03.2024 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 13905,91 доларів США та 5084 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 08.10.2024 заочне рішення скасоване, а справу призначено до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом осіб в судове засідання.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в задоволенні позову просять відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
24.07.2020 ОСОБА_1 з однією сторони та ОСОБА_3 з другої сторони уклали договір позики, відповідно умов якого, позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, передає у користування позичальнику грошові кошти (надалі іменується позика), а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Пунктом 2,3 договору від 24.07.2020 визначено, що позика надається позичальнику на безпроцентній основі, цільове призначення позики - на власні потреби.
Пунктом 4 договору позики від 24.07.2020 визначено, що позикою є грошові кошти у розмірі п'ятнадцять тисяч доларів США.
Згідно п.5 договору позики від 24.07.2020 встановлено термін повернення позики до 31 грудня 2020 року у м. Хмельницькому.
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаним позовом вказав, що оскільки позика в обумовлені строки не була повернута, він звернувся до суду в 2023 році, проте відповідач здійснив часткове повернення коштів в розмірі 40000грн. та пообіцяв повернути позику, внаслідок чого позовна заява про стягнення боргу була залишена без розгляду, проте відповідач кошти не повернувся, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Так, пунктом 13 договору від 24.07.2020 сторони погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту фактичної передачі позикодавцем позичальнику обумовленої суми, про що видається розписка.
Згідно п. 14 договору від 24.07.2020 дружина позичальника ОСОБА_5 дає згоду на укладення даного договору. Повідомляє, що договір буде укладатися в інтересах їх сім'ї та на умовах, які попередньо ними обговорені, з текстом договору ознайомлена та повідомляє, що вони відповідають їх спільному волевиявленню.
Додатком до договору позики від 24.07.2020 є розписка позичальника.
Договір підписаний зі сторони позикодавця ОСОБА_1 , а зі сторони позичальника ОСОБА_3 та дружиною позичальника ОСОБА_5 .
На підтвердження факту укладення договору позики позивач ОСОБА_1 надав оригінал договору від 24.07.2020 та фотокопію розписки ОСОБА_3 , за змістом якої ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 по договору позики від 24.07.2020 грошову суму в розмірі 15000 доларів США.
Судом задоволено клопотання представника відповідача щодо зобов'язання відповідача надати оригінал договору позики та розписки від 24.04.2020.
Позивач ОСОБА_1 надав суду оригінал договору позики від 24.07.2020 та копію розписки ОСОБА_3 , при цьому суду пояснив, що 13.12.2024 оригінал розписки ОСОБА_3 від 24.07.2020 був викрадений з автомобіля позивача разом з іншими документами та речами, про що внесено відомості до ЄРДР за № 12024243000003807 від 14.12.2024.
Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.
Згідно з ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги.
З огляду на те, що позивачем оригінал розписки відповідача від 24.07.2020 не надано, а відповідач ставить під сумнів надану копію, то відповідно суд не бере до уваги копію розписки ОСОБА_3 від 24.07.2020.
Щодо квитанції від 31.05.2023 на суму 40 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач в 2023 році добровільно повернув частину коштів на виконання договору позики. Відповідач заперечуючи проти позову, вказав, що працював у відповідача за трудовим договором, при цьому умовою прийняття на роботу було укладення договору позики та написання розписки про позику суму 15000 доларів США, яких відповідач не отримував, а кошти в сумі 40000 грн. перерахував як оплату за проданий товар.
Судом встановлено, що 24.07.2020 ОСОБА_3 подав заяву директору ПП «Коннект» про прийняття на роботу, а наказом директора ПП «Коннект» від 24.07.2020 № 19К ОСОБА_3 прийнято на посаду менеджера з регіонального розвитку з посадовим окладом згідно штатного розпису з 27.07.2020.
Наказом директора ПП «Коннект» (засновником якого є ОСОБА_1 ) від 29.10.2021 № 20К ОСОБА_3 звільнено з посади менеджера з регіонального розвитку згідно ст. 38 КЗпП з 29.10.2021.
Наказом директора ТОВ «Прайм технікс Україна» (засновником якого є ОСОБА_1 ) від 29.10.2021 № 16К ОСОБА_3 прийнято на посаду менеджера з регіонального розвитку з 01.11.2021.
Наказом директора ТОВ «Прайм технікс Україна» Кветка А.Р. від 23.03.2023 ОСОБА_3 звільнено 23.03.2023 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку на підставі ст. 38 КЗпП.
З наданої позивачем ОСОБА_1 квитанції від 31.05.2023 призначення платежу не зазначено, а банківська операція проведена як поповнення банківської картки, а отже відсутні підстави для зарахування вказаних коштів в погашення позики відповідача.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, в липні 2020 році на прохання свого цивільного чоловіка підписала договір позики в м. Ужгород, при цьому ОСОБА_3 пояснив, що підписання договору позики є необхідною умовою для подальшого його працевлаштування, також вказала, на момент підписання договору позики із ОСОБА_3 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, такий шлюб був зареєстрований 25.03.2022.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
У разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15 (провадження № 61-3741св19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. Суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою ухвалює власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 на обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору позики, не пояснив відсутність оригіналу розписки, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5084,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3190609532.1 від 11.09.2023.
Представництво та захист позивача здійснювали адвокати Терлич А.В. на підставі ордеру серія ВХ № 1025523 від 06.09.2023 на підставі договору про надання правової допомоги № 1 від 06.09.2023 та ОСОБА_2 на підставі ордеру серія ВХ № 1060992 від 29.01.2024 на підставі договору про надання правової допомоги від 29.01.2024. Згідно платіжної інструкції від 11.09.2023 № 0.0.3190568919.1 ОСОБА_1 сплатив 15000грн. за надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на позивача у зв'яку із відмовою в позові.
Ухвалою суду від 07.11.2024 вжиті заходи забезпечення позову у вигляді арешту транспортного засобу марки AUDI моделі A4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 9 ст. 158 ЦПУ України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, то потреба у заходах у забезпеченні відпала, а тому арешт транспортного засобу марки AUDI моделі A4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, на підставі ст.ст. 524, 526, 533, 610, 612, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, суд -
ухвалив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 07.11.2024, у вигляді арешту транспортного засобу марки AUDI моделі A4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2 .
Дата складення повного тексту рішення: 16.05.2025.
Суддя: