Справа № 681/351/25
Провадження № 2/681/308/2025
(заочне)
20 травня 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючої - судді Горгулько Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонному за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.03.2025 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 02.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1415970. Відповідно до умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума кредиту10000 грн, строк кредиту - 213 днів, стандартна процентна ставка 1,9 % в день. Свої зобов'язання ТОВ «Лінеура Україна» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
На підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «Лінеура Україна» передало для ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021 до відповідача в розмірі 14430 грн. Всупереч умовам договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1415970 від 02.01.2021 в розмірі 14430 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 10000 грн, за процентами в розмірі 4430 грн та понесені судові витрати.
20.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У встановлений судом строк ОСОБА_1 відзив на позов не подала.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд, за згоди позивача, проводить заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, встановив такі обставини та правовідносини.
Встановлено, що 02.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1415970 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підписку) був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомиввся з усіма умовами, повністю розуміє їх і погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума кредиту10000 грн, строк кредиту - 213 днів, стандартна процентна ставка 1,9 % в день.
Відповідно до п.1.1 цього Договору укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт www.credit7/ua або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом Ураїни «Про електронну комерцію».
Згідно з п.2.1 кредит Договору надається товариством м межах дії Договору про надання коштів шляхом кредитування у безготівковій формі та перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта.
Підпунктом 5.1 договору передбачено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Договір №1415970 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.01.2021, підписаний клієнтом ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т095, що підтверджено даними довідки про ідентифікацію , відповідно до якої ТОВ «Лінеура Україна», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1415970 від 02.01.2021 ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit./ua 02.01.2021 на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_2 був наданий одноразовий ідентифікатор Т095.
Відповідно до даних інформаційної довідки №19286-0403 від 04.03.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» слідує, що 02.01.2021 о 13:30:09 було успішно перераховано кошти в сумі 10000 грн на карту НОМЕР_3 номер транзакції 76596374.
Свої зобов'язання ТОВ «Лінеура Україна» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 .
На підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «Лінеура Україна» передало для ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021 до відповідачки в розмірі 14430 грн.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02-2412201 від 24.12.2021, Товариство набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №1415970 в сумі 14430 грн, з яких 10000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4430 грн - сума заборгованості за процентами.
13.01.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій зазначено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором про надання фінансового кредиту №1415970 02.01.2021, а також інформацію про те, що у відповідачки існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 14430 грн, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити.
З виписки з особистого рахунку за кредитним договором №1415970 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №1415970 від 02.01.2021 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством за вищевказаним договором станом на 10.01.2025 становить 14430 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, за процентами в розмірі 4430 грн. Станом на 04.12.2024 Товариство повідомляє, що заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021 не погашена. Нарахування відсотків, пені, штрафів не здійснювалося.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задовольненню з огляду на таке.
Договір укладено згідно з ч. 2.ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Ураїна». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію є належним та допустимим доказом укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Після підписання кредитного договору у відповідачки виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. У матеріалах справи відсутні докази оспорювання відповідачем договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1415970 від 02.01.2021.
Відповідно до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.
ОСОБА_1 вільно погодилася на укладення договоруу на вказаних вище умовах підписавши його, заперечень проти виниклої заборгованості та контррозрахунку не подала.
Однак суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування коштами за договором про надання фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021.
З наданої виписки з особистого рахунку за кредитним договором №1415970 від 02.01.2021 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством за вищевказаним договором станом на 10.01.2025 становить 14430 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, за процентами в розмірі 4430 грн.
Як вбачається з умов договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 01.02.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 277,40% річних від суми кредиту з розрахунку 0,76% на добу.
Вказане узгоджується з паспортом споживчого кредиту до договору про споживчий кредит №1415970 від 02.01.2021, Графіком платежів, відповідно до якого сума нарахованих процентів за 30 днів користування кредитом становить 2280 грн.
Доказів пролонгації кредитного договору №1415970 від 02.01.2021 позивачем не долучено до матеріалів справи.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №1415970 від 02.01.2021 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,76% можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 2280 грн (10000/100% х 0,76% х 30).
Отже, з ОСОБА_1 на користь Товариства слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1415970 від 02.01.2021 у розмірі 12280 грн (10000 грн - тіло кредиту + 2280 грн - проценти).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною позивача до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду №1 до вказаного договору про надання павової допомоги від 27.12.2024, акт про отримання правової допомоги від 05.05.2025 та платіжну інструкцію №38334.
Згідно вказаних документів, вартість наданих адвокатом послуг становить 10500 грн.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).
Таким чином, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, вважає розмір витрат співмірним із заявленими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено на 85,10 % (12280 грн :(14430 грн:100%)), тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 8935 грн 50 коп. (10500 грн:100%*85,10%) та судовий збір в сумі 2061,46 грн (2422,40 грн:100%*85,10%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,280 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №1415970 від 02.01.2021 по тілу кредиту в розмірі 12280 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят) грн, що складається з 10000 грн простроченої заборгованості по тілу кредиту, 2280 грн простроченої заборгованості по процентах.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» виттрати нап правничу допомогу в сумі 8935,50 грн та судовий збір в розмірі 2061 (дві тисячі шістдесят одна) грн 46 коп., а всього 10996 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 96 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, поштовий індекс 04080.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Горгулько