13.05.2025 Справа №607/24552/24 Провадження №2/607/1350/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., представника позивача Вароди П.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Вароди Павла Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Представник ОСОБА_1 (далі - позивач) адвокат Варода П.Б. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі»(далі - відповідач, ТОВ «Векторі»), у якому просить: витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 72,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735271161040; витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735256161040.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.01.2023 між позивачем та відповідачем укладений Інвестиційний договір №1 на організацію та проведення будівництва магазину за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору позивачка передає відповідачу грошові кошти в сумі 11067000 гривень, а відповідач від власного імені вчиняє усі необхідні дії із організації та проведення будівництва об'єкту інвестування. Після завершення будівництва об'єкту інвестування, право власності на об'єкт інвестування визнається і реєструється за позивачем. З дня підписання цього Договору позивач набуває виключних прав на проведення інвестування в об'єкт інвестування. Відповідач зобов'язався після завершення будівництва об'єкту інвестування надати позивачу документи необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт інвестування.
Також, 25.01.2023 між позивачем та відповідачем укладений Інвестиційний договір №2 на організацію та проведення будівництва магазину за адресою АДРЕСА_1 , за умовами якого позивач передає відповідачу грошові кошти в сумі 1608000 гривень, а відповідач від власного імені вчиняє усі необхідні дії із організації та проведення будівництва об'єкту інвестування. Після завершення будівництва об'єкту інвестування право власності на об'єкт інвестування визнається і реєструється за позивачем. З дня підписання цього Договору позивач набуває виключних прав на проведення інвестування в об'єкт інвестування. Відповідач зобов'язався після завершення будівництва об'єкту інвестування надати позивачу документи необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт інвестування.
Рішеннями державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 травня 2023 року №67623620 та №67623249 здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення - магазин загальною площею 72,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735271161040, та на магазин загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735256161040, за відповідачем ТОВ «Векторі».
Позивач повністю виконала зобов'язання перед відповідачем за Інвестиційними договорами №1 та №2, сплативши повну їх вартість, тому вона набула майнові права на вказані об'єкти інвестування, які після завершення будівництва трансформувалися у її право власності, як інвестора, на проінвестовані об'єкти. Проте, відповідач, як забудовник, незаконно набув право власності на них.
За таких обставин, порушені майнові права позивачки ОСОБА_1 підлягають поновленню у спосіб витребування спірного майна із незаконного володіння відповідача ТОВ «Векторі» у власність позивачки.
Ухвалою судді від 19.11.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 17.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання 13.05.2025 не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача (директор ТОВ «Векторі» Кучма Д.В.) в судове засідання 13.05.2025 не з'явилась, попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі. Щодо задоволення позову заперечує, оскільки позивачкою не відшкодовані витрати, які понесені на поліпшення спірного майна. Інших обставин позову не заперечила.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
25.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Векторі» та ОСОБА_1 уклали Інвестиційний договір №1 на організацію та проведення будівництва магазину за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 передає ТОВ «Векторі» грошові кошти в сумі 1067000,00 грн., а ТОВ «Векторі» від власного імені вчиняє усі необхідні дії із організації та проведення будівництва об'єкту інвестування, а саме магазину проектною загальною площею 73 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1., 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2. договору сплата ОСОБА_1 грошових коштів ТОВ «Векторі», які визначені в пункті 2.1 цього договору, проводиться в наступний спосіб: 2.2.1. 500000 грн. у день підписання цього договору; 2.2.2. 250000 грн. у строк до 25.02.2023; 2.2.3. 250000 грн. у строк до 25.03.2023; 2.2.4. 67000 грн. у строк до 25.04.2023.
ТОВ «Векторі» зобов'язується завершити будівництво об'єкта інвестування та передати ОСОБА_1 документи необхідні для державної реєстрації права власності у строк до 30.04.2023 (п.2.3. договору).
Для виконання умов цього договору ТОВ «Векторі» зобов'язується вчинити всі необхідні правочини (з купівлі-продажу матеріалів, підряду, та інші), юридичні та фактичні дії, пов'язані із організацією та проведенням будівництва об'єкту інвестування (п.2.4 договору).
Відповідно до п.2.5., 2.6. договору після звершення будівництва об'єкту інвестування, право власності на об'єкт інвестування визнається і реєструється за ОСОБА_1 . З дня підписання цього договору ОСОБА_1 набуває виключних прав на проведення інвестування в об'єкт інвестування.
Після завершення будівництва об'єкту інвестування ТОВ «Векторі» зобов'язане надати ОСОБА_1 документи необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт інвестування (п.3.1.5. договору).
Після звершення будівництва об'єкту інвестування ОСОБА_1 має право оформити та зареєструвати за собою в установленому законом порядку право власності на об'єкт інвестування (п.3.2.3. договору).
Відповідно до п.7.1. договір вважається укладеним на набирає чинності з моменту підписання його сторонами, або уповноваженими представниками сторін, та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, що з нього випливають.
На виконання вищевказаного договору позивач сплатила відповідачу: 500000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 25.01.2023; 250000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №19 від 24.02.2023; 250000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №22 від 25.03.2023; 69000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №26 від 25.04.2023.
25.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Векторі» та ОСОБА_1 уклали Інвестиційний договір №2 на організацію та проведення будівництва магазину за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 передає ТОВ «Векторі» грошові кошти в сумі 1608000,00 грн., а ТОВ «Векторі» від власного імені вчиняє усі необхідні дії із організації та проведення будівництва об'єкту інвестування, а саме магазину проектною загальною площею 110 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1., 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2. договору сплата ОСОБА_1 грошових коштів ТОВ «Векторі», які визначені в пункті 2.1 цього договору, проводиться в наступний спосіб: 2.2.1. 500000 грн. у день підписання цього договору; 2.2.2. 500000 грн. у строк до 25.02.2023; 2.2.3. 500000 грн. у строк до 25.03.2023; 2.2.4. 108000 грн. у строк до 25.04.2023.
ТОВ «Векторі» зобов'язується завершити будівництво об'єкта інвестування та передати ОСОБА_1 документи необхідні для державної реєстрації права власності у строк до 30.04.2023 (п.2.3 договору).
Для виконання умов цього договору ТОВ «Векторі» зобов'язується вчинити всі необхідні правочини (з купівлі-продажу матеріалів, підряду, та інші), юридичні та фактичні дії, пов'язані із організацією та проведенням будівництва об'єкту інвестування (п.2.4 договору).
Відповідно до п.2.5, 2.6. договору після звершення будівництва об'єкту інвестування, право власності на об'єкт інвестування визнається і реєструється за ОСОБА_1 . З дня підписання цього договору ОСОБА_1 набуває виключних прав на проведення інвестування в об'єкт інвестування.
Після завершення будівництва об'єкту інвестування ТОВ «Векторі» зобов'язане надати ОСОБА_1 документи необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт інвестування (п.3.1.5. договору).
Після завершення будівництва об'єкту інвестування ОСОБА_1 має право оформити та зареєструвати за собою в установленому законом порядку право власності на об'єкт інвестування (п.3.2.3. договору).
Відповідно до п.7.1. договір вважається укладеним на набирає чинності з моменту підписання його сторонами, або уповноваженими представниками сторін, та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, що з нього випливають.
На виконання цього договору позивач сплатила відповідачу: 500000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №16 від 25.01.2023; 500000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №20 від 24.02.2023; 500000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №23 від 23.03.2023; 108000,00 грн. - квитанція до прибуткового касового ордеру №27 від 25.04.2023.
12.05.2023 державний реєстратор Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Мельничук Іванна Ігорівна, на підставі технічного висновку експерта Матвієнко Є. від 11.05.2023, довідки ТзОВ «МБТІ» № 3/23А від 10.05.2023, технічного паспорту ТІ01:2892-8327-0947-8139 від 01.05.2023, зареєструвала за ТОВ «Векторі» право власності на закінчений будівництвом магазин, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 72,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735271161040).
12.05.2023 державний реєстратор Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Мельничук Іванна Ігорівна, на підставі технічного висновку експерта Матвієнко Є. від 11.05.2023, довідки ТзОВ «МБТІ» № 4/23А від 10.05.2023, технічного паспорту ТІ01:2893-3236-6114-9520 від 01.05.2023, зареєструвала за ТОВ «Векторі» право власності на закінчений будівництвом магазин, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 109,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735256161040).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).
Згідно з ч. 5 ст. 7, ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій й об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права.
Відповідно до положення ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, саме інвестор (власник майнових прав), є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку.
Згідно із ч.4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦПК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19)).
Спірне майно (два об'єкти нежитлової нерухомості, за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ) є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Установлено, що сторони 25.01.2023 уклали два інвестиційні договори про організацію та проведення будівництва двох об'єктів нерухомого майна.
Спір у справі виник між позивачем (інвестором, замовником будівництва) та відповідачем (забудовником), який взяв на себе обов'язок за кошти інвестора збудувати два об'єкти нерухомого майна та після завершення будівництва передати інвестору усі необхідні документи для державної реєстрації за ним права власності на це майно.
Позивач своєчасно та у повному обсязі сплатила передбачені договорами кошти за будівництво, а відповідач, отримавши такі кошти, завершив будівництво, здав завершені об'єкти в експлуатацію, проте, в порушення умов договорів (пункти 2.3., 2.5., 3.1.5., 3.2.3) не передав позивачу, як інвестору, необхідні для державної реєстрації права власності документи, а зареєстрував право власності на обидва об'єкти нерухомого майна за собою (відповідачем), без жодних правових підстав для цього.
Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.
Такий правовий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом України в постановах від 06 грудня 2010 року у справі № 3-13г10, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 1522/25684/12 та інших.
Судом встановлено, що відповідач є недобросовісним набувачем, так як він достеменно знав про умови вищезгаданих інвестиційних договорів, зокрема про свій обов'язок після отримання у повному обсязі передбачених договорами коштів та завершення будівництва передати позивачу необхідні для державної реєстрації права власності документи, а також про відсутність будь-яких правових підстав для реєстрації права власності на об'єкти інвестування за собою.
З урахуванням наведеного до спірних правовідносин застосовуються положення статті 387 ЦК України.
За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).
Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».
Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 зазначено, що інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об'єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.
Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи. При цьому не вимагається визнання недійсними інших правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора будь-якими іншими особами.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи той факт, що саме у позивачки ОСОБА_1 , як власника майнових прав на спірні нежитлові приміщення, після завершення будівництва та прийняття до експлуатації виникли права тотожні праву власності, позивачка має право звертатись до суду за їх захистом шляхом витребування такої нерухомості від відповідача ТОВ «Векторі», яке заволоділо цим майном без волі законного власника та без жодних на це правових підстав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем права власності позивача, обраний позивачем спосіб захисту цього права є ефективним, а тому позовні вимоги слід задовольнити та витребувати з незаконного володіння відповідача на користь позивача спірне майно.
На спростування позовних вимог, представник відповідача вказує лише на те, що позивачем не відшкодовані витрати, здійснені відповідачем на поліпшення спірного майна в розмірі 543400 грн, які зафіксовані в мировій угоді від 10.02.2025.
Суд відхиляє ці заперечення, з огляду на те, що мирова угода від 10.02.2025 не була затверджена судом, так як протокольною ухвалою від 13.02.2025 клопотання сторони позивача про затвердження цієї угоди було залишене без розгляду, у зв'язку із усним клопотанням про це представника позивача.
Відтак, поліпшення відповідачем спірного майна в розмірі 543400 грн не визнане двома сторонами у справі, а тому ця обставина підлягає доказуванню в загальному порядку.
Проте, на підтвердження цього ні відповідачем, ні позивачем докази не надавались.
Із зустрічним позовом про стягнення цих коштів із позивача відповідач до суду не звертався.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним за звернення до суду судовий збір в розмірі 12112,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 72,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735271161040.
Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2735256161040.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторі» на користь ОСОБА_1 12112,00 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Векторі», код ЄДРПОУ - 44334343, місцезнаходження - 46020, вул. Коновальця, 5/43, м. Тернопіль.
Рішення складено та проголошено 13.05.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук