465/2027/24
4-с/465/15/25
іменем України
19.05.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця.
В обґрунтування скарги зазначає, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №76988042 про стягнення з нього на користь Львівського комунального підприємства «Вулецьке» заборгованість у сумі 10 728,70 грн. та суму судового збору в розмірі 302 грн. 80 коп. 13.03.2025 року Франківським районним судом м.Львова було винесено ухвалу про поворот виконання судового наказу №465/2027/24 від 20.06.2024 року. 14.03.2025 року він звернувся із заявою до приватного виконавця А. Пиць про повернення сплачених коштів. Однак, 27.05.2025 року приватний виконавець Пиць А. відмовив у задоволенні заяви в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 2 092,75 грн. Просить скаргу задоволити.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності та просив таку задоволити в повному обсязі.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1, ч.3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом встановлено, що 14.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. із заявою про повернення сплачених коштів, в якій просить у порядку повороту виконання рішення Франківського районного суду м.Львова від 20.06.2024 року на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 13.03.2025 року у справі №465/2027/24 стягнути з ЛКП «Вулецьке» грошові кошти 10728,70 грн. та 302,80 грн. судового збору, а також 2092,75 грн. виконавчого збору.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. у відповіді від 27.03.2025 року №36298 вказав, що у приватного виконавця відсутні правові підстави для повернення коштів.
Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», (примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно ч.1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно ч.7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Згідно ч.1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про невчинення приватним виконавцем своєчасно і в повному обсязі всіх обов'язкових дій, які визначені законом, під час закінчення виконавчого провадження, зокрема вимог ч.7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а отже такі дії є неправомірними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.4, 13, 447- 453, 258-261 ЦПК України, суд,-
постановив:
скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця - задовольнити.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. щодо відмови у задоволенні заяви про повернення виконавчого збору у рамках виконавчого провадження 76988042.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.