Справа № 454/1379/25
12 травня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом Сокальської міської ради Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,
Позивач звернулася в суд з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_1 . Вона є спадкоємцем після смерті діда. Серед спадкового майна є земельні ділянки загальною площею 0,35га, які виділені дідові рішенням сільської ради. Однак в даному рішенні дідо зазначений як « ОСОБА_1 » замість вірного « ОСОБА_1 », що є перешкодою в спадкуванні права на завершення приватизації цих земельних ділянок.
Позивач в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.
Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити у його відсутності, проти позову не заперечив.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.
Ухвалою Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області від 08.11.1994р. жителям сіл Борок, Копитів, Тартаків, Романівка, в тому числі ОСОБА_1 , передано у власність земельні ділянки площею 0,35га, призначені для ведення особистого підсобного господарства. В даному рішенні спадкодавець вказаний як « ОСОБА_1 ».
Позивачка ОСОБА_2 онукою ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого заведено спадкову справу та спадкоємцем якого є позивачка ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, довідкою №758/02-14 від 17.12.2024р.
Відповідно до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами; про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказує, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п. 12 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Суд переконується в тому, що в рішенні сільської ради некоректно зазначено ім'я по батькові діда позивачки але це рішення дійсно видано на його ім'я
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що є достатньо підстав для того, щоб встановити факт належності спадкодавцю вказаного рішення.
В силу ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 1 п. г ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, постановах Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30.06.2020 року у справі № 623/633/17, від 25.03.2020 року у справі №158/1672/17, від 17.04.2019 року у справі №723/1061/17, від 29.08.2019 року у справі №554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зроблено висновок, що "у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації".
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_1 отримав право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок.
Позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті свого діда ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та прийняла спадщину.
Оскільки спадкодавець помер, то до позивача в порядку спадкування, відповідно до положень до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, переходить право вимагати такої приватизації та реєстрації права власності за ним на підставі рішення про передачу у власність та технічної документації із землеустрою.
В свою чергу, з врахуванням того, що право власності в спадкодавця ще не виникло, вищезазначене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, а тому звернення до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документа про право власності на землю є належним способом захисту.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення (факт належності правовстановлюючого документу), а саме, що Ухвала Тартаківської сільської ради народних депутатів Сокальського району Львівської області ІІ сесії ХХІІІ скликання від 08 листопада 1994 року про приватизацію земельних ділянок, відповідно до якої « ОСОБА_1 » передається у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 0,35га - належить ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відомості зазначенні в даному рішенні (ухвалі), стосуються його.
Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення приватизації земельних ділянок загальною площею 0,35га, які передана у власність спадкодавця Ухвалою Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області ІІ сесії ХХІІІ скликання від 08 листопада 1994 року.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.
Головуючий: Л. Ю. Фарина