ЄУН: 336/1991/24
Провадження №: 2/336/157/2025
іменем України
16 травня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у склад: головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду із вказаним позовом, за змістом якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 26.09.2020 року у розмірі 48742,37 грн., яка складається із тіла кредиту, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, 26.09.2020 року відповідач встановив мобільний застосунок monobank, пройшовши реєстрацію та надавши відповідний пакет документів відповідач підписав Анкету-заяву та Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. В п. 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг «Monobank» відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1% місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг визначені в Договорі та Тарифах.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору не сплатив щомісячні мінімальні платежі. В зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Станом на 05.12.2023 року у Відповідача прострочення зобов'язання із сплати зазначеного кредиту.
Представник позивача до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 05.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
За клопотання представника відповідача адвоката Пухиря П.В. та самого відповідача ОСОБА_1 розгляд справи неодноразово відкладався.
15.05.2025 від відповідача надійшла заява, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд: зобов'язати АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати копію документів, в яких буде вказана дата останньої особистої оплати за кредитом від ОСОБА_1 ; зобов'язати АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати фотокопію в повному обсязі примірника, попереднього та останнього договору, який було укладено між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 ; зобов'язати АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати фотокопію кредитної картки, яку видали ОСОБА_1 , в якій буде зазначено строк її дії; зобов'язати АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати офіційну та зрозумілу відповідь, чи перевипускалася кредитна картка, яка була оформлена на ОСОБА_1 .
Вказане клопотання розцінюється судом як клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні 16.05.2025 ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, підтримала зазначене вище клопотання, заявила також клопотання про долучення письмових доказів та про застосування наслідків спливу позовної давності. Пояснювала, що встановила додаток Monobank, мала намір отримати платіжну картку без кредитної лінії. Зазначила, що користувалася карткою, іноді сплачувала заборгованість за кредитом через термінали Ibox.
Як передбачено ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач не обґрунтувала неможливість подання доказів у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, яку вона отримала особисто 21.03.2024, будь-яких причин, які об'єктивно перешкоджали реалізувати свої права, передбачені ст.ст. 83, 84 ЦПК України у розумний строк, не навела.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 83, ч. 8 ст. 83 ч. 1 ст. 84 ЦПК України суд протокольною ухвалою від 16.05.2025 не прийняв до розгляду письмові докази, які бажала надати відповідач у судовому засіданні, клопотання про витребування доказів залишено без задоволення.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Як передбачено ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.
Даний спір виник у сфері договірних зобов'язань та регулюється нормами загального цивільного законодавства та умовами укладеного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.09.2020 року відповідач звернувся, в рамках проекту monobank, до АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим встановив застосунок monobank, пройшовши реєстрацію та надавши відповідний пакет документів, відповідач підписав Анкету-заяву та Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши електронним підписом анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав заяву Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, Запевнення Клієнта до договору про надання банківських послуг, Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів (Мonobank) та витяг з них, Тарифи Чорної картки (Мonobank), паспорт споживчого кредиту, форми підтвердження електронного документу.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 05.12.2023 року становить 48 742,37 коп., яка складається із тіла кредиту (а.с. 9-10).
Відповідач не надав суду ні відзиву на позов, ні свого розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію»
Зокрема у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частинами 7, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі змісту статті 1056-1 ЦК України вбачається, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.
За приписами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
В ході дослідження письмових доказів судом встановлено, що відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту, що становив 40 000 грн., тобто тіло наданого відповідачу кредиту не може перевищувати вказану суму. Між тим позивач просить стягнути тіло кредиту в розмірі 48 742,37 грн., не надаючи при цьому належних доказів на підтвердження того, коли і на підставі чого (яких положень Договору, приписів законодавства тощо) виникла у відповідача заборгованість у вказаному розмірі за тілом кредиту, що перевищує розмір кредитного ліміту.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає позовні вимоги позивача АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості такими, що підлягають задоволенню частково.
Наслідки спливу строку позовної давності згідно із заявою відповідача застосуванню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 року та тривав до 01.07.2023 року).
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 року та триває до теперішнього часу).
Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлюється саме ст. 257 ЦК України.
Позивач звернувся до суду з позовом 29.02.2024 року, за період з 26.09.2020 року, тобто в межах трирічного строку загальної позовної давності, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
На підставі ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 83, 141, 264, 265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.09.2020 року станом на 05.12.2023 року у розмірі 40 000 гривень, а також судовий збір в розмірі 2484,90 гривень.
В задоволенні іншої частини позовної вимоги - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач - АТ «Універсал Банк», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.05.2025.
Суддя Є.С. Боєв
16.05.25