Справа №317/1399/25
Провадження № 2/317/901/2025
16 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.
при секретарі судового засідання Демко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, -
19.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позов обґрунтовано тим, що у зареєстрованому шлюбі в них народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з позивачем та перебувають на її повному утриманні та вихованні. Зазначає, що з відповідачем разом не проживає, відповідач ухиляється від утримання дітей, не цікавиться та не спілкується з ними, жодним чином не допомагає з їх забезпеченням протягом останніх п'яти років, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має таку можливість, так як є працездатною особою і був призваний на військову службу, може працювати та отримувати дохід. Крім того, отримує офіційну заробітну плату в Міністерстві оборони України.
Позивач на даний час не працює, у зв'язку з чим не має дуже тяжке матеріальне становище, жодних джерел доходів не має, а тому звернулась з зазначеним позовом до суду.
Окрім цього, просить стягнути з відповідача на її користь понесені за надання правничої допомоги відшкодування у розмірі 13000, 00 грн.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином. 27.03.2025 подала до суду заяву, відповідно до якої просить суд провести розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.Заяв про відкладення розгляду справи не надіслав, а також не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов в порядку ст. 178 ЦПК України.
Адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом здійснено виклики, повідомлення відповідачашляхом подачі оголошення на офіційному сайті «Судова влада», а отже, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст.247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.11.2015 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області за актовим записом №15, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.11.2015.
Від шлюбу мають двох дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01.07.2003 року Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області за актовим записом №32, та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 01.07.2009 року Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області за актовим записом №33. Батьками дітей записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Діти на даний момент проживають разом з позивачкою та знаходяться на її повному утриманні.
Як вказує позивач, відповідач ухиляється від участі в утриманні дітей, матеріальної допомоги добровільно не надає. Не бажає та відмовляється приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дітей, у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на їхнє утримання, ігноруючи своїми батьківськими обов'язками.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка просить суд стягувати з відповідача аліменти на двох дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), що в свою чергу не суперечить нормам чинного законодавства.
На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача, оскільки суд приймає рішення на підставі наявних в матеріалах справи документах, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки позивач звернулася до суду з вказаним позовом 19.03.2025, то саме з цього часу слід визначити дату, з якої присуджуються аліменти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Позивач, як одержувач аліментів, звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн., позивачем надано до суду копію Договору про надання правової допомоги, зі змісту якої вбачається, що предметом вказаного договору є підготовка та подача проекту заяви про видачу судового наказу. Вказаний договір не може бути доказом підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки суду не надано належним чином засвідчених копій документів, зокрема, акту приймання-передачі наданих послуг надання правничої допомоги, оплату вартості наданих послуг.
На підставі викладеного та згідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу не співмірні із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на надання послуг, тому суд вважає зменшити судові витрати на правову допомогу до 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 180 - 184, 189 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259,263-265, 274, 279 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 (одна третя) частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2025 та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Запорізькій районний суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.В. Мінгазов