іменем України
19.05.2025
Справа № 331/2796/25
Провадження № 2-з/331/21/2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши заяву
ОСОБА_1 , подану адвокатом Дерев'янко Іриною Олександрівною про забезпечення позову, -
16.05.2025 року у провадження судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В. надійшла заява ОСОБА_1 , подану адвокатом Дерев'янко Іриною Олександрівною до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна про забезпечення позову до його подання.
Свою заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 стало відомо, що його дружина ОСОБА_4 за місяць до смерті здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_2 , перебуваючи при цьому вже у безпорадному стані, тобто не могла проявляти волю до укладання відповідного правочину та не мала правоздатності і дієздатності внаслідок своєї хвороби, вказане майно вибуло з володіння ОСОБА_4 не з її волі шляхом укладання недійсного договору купівлі-продажу іншою особою від її імені.
ОСОБА_1 в строк три дні має намір подати позовну заяву до суду з вимогами до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє вимог, щодо предмету ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє вимог, щодо предмету позову ОСОБА_5 , приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про скасування державної реєстрації права власності, про витребування квартири із чужого незаконного володіння, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
В 1977 року між ОСОБА_1 та до шлюбне ОСОБА_6 укладено шлюб вперше, який розірвано в 1982 році.
У 1994 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб вдруге.
З 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 хворіла та померла від ішемії головного мозку, на день смерті мала хронічну ішемію головного мозку - особливий різновид судинної церебральної патології, обумовлена повільно прогресуючим дифузним порушенням кровопостачання головного мозку з поступово наростаючими різноманітними дефектами його функціонування.
За останні роки життя у ОСОБА_4 спостерігалися порушення пам'яті, запаморочення, нестійкість при ходьбі, виявлялися об'єктивні неврологічні розлади у вигляді дискоординаторного, пірамідного, псевдобульбарного, аміостатичного, психоорганічного синдромів, деменція, поганий слух та зір, за останній час стан здоров'я різко знизився - внаслідок хвороби за три місяці до смерті перебувала у безпорадному стані, потребувала постійного догляду, який надавав чоловік.
ОСОБА_4 перебувала у лежачому стані і позивач та його син її доглядав самостійно, готував їжу, прибирав, займався домашнім побутом, оскільки ОСОБА_4 не могла нормально фізично існувати, її безпорадний стан тільки погіршувався.
Позивач після поховання дружини, не довгий період часу був у сина, який надавав допомогу та підтримував свого батька, у зв'язку зі втратою дружини, позивач перебуває на 88 році життя, і смерть коханої дружини змінила уклад життя позивача.
Через декілька днів після смерті дружини позивач не зміг потрапити до місця свого проживання квартири АДРЕСА_2 , вбачив зміну замків.
З цього приводу позивачу стало відомо, про продаж квартири померлою ОСОБА_4 за місяць до смерті, а саме 14.11.2024 року ОСОБА_4 надала право ОСОБА_3 діяти від свого імені, на підставі довіреності, посвідченої Масловець Людмилою Сергіївною, Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу № 2496.
11.12.2024 року ОСОБА_4 , через представника ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений Масловець Людмилою Сергіївною приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, № 2686.За даним договором ОСОБА_3 по представленню інтересів ОСОБА_4 здійснила відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є племінниками ОСОБА_4 , дітьми рідної сестри ОСОБА_7 , яка також вже померла.
Заявник вважає, що розпорядження ОСОБА_4 на продаж належної їй нерухомості племіннику, яка більше як 30 років проживала з позивачем, який допомагав і піклувався про неї у скрутний для ОСОБА_4 період життя, суперечать її волевиявленню, оскільки вона, не висловлювала за останні місяці своєї хвороби та свого життя, наміру продати квартиру, не висловлювала необхідності у грошових коштах в таких розмірах, а також суперечать внутрішній волі і моральним засадам суспільства, квартира АДРЕСА_2 була єдиним житлом ОСОБА_4 .
Згідно договору купівлі продажу, квартира АДРЕСА_2 була продана за 550 000, 00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч грн. 00), а вартість згідно звіту про оцінку майна на 18.11.2024 року становила 822 669, 00 (вісімсот двадцять дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн.
На день укладення правочину та на день смерті ОСОБА_4 грошових коштів від продажу квартири не було виявлено, ані у готівковій формі, ані на банківських рахунках ОСОБА_4 , доказів того, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 550 000, 00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч грн. 00), не має.
На день укладення правочину ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з позивачем, та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не могли не знати цього факту, оскільки є родичами померлої, та свідомо приховали інформацію, що продавець перебувала у шлюбі на день продажу квартири, що позивач є особою першої черги спадкування майна ОСОБА_4 .
На переконання позивача, договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 11.12.2024 року, підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Тому, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за законом у судовому порядку є єдиним можливим та належним способом захисту порушених прав Позивача.
Тож, через стан здоров'я, ОСОБА_4 не могла бути присутньою при укладанні договору купівлі-продажу від 11.12.2024 року і не підписувала відповідні документи, також через стан здоров'я сумнівним є усвідомлення ОСОБА_4 значення надання відповідної довіреності на відчуження нерухомості, доказів того, що остання була у стані повної дієздатності - не має.
Також, ці обставини свідчать про те, що дії осіб, які незаконно розпорядилися квартирою, належною ОСОБА_4 , є такими, що спрямовані на порушення конституційних прав позивача щодо позбавлення його права на спадкування нерухомого майна.
Тому такий правочин, а саме, договір купівлі-продажу від 11.12.2024 року у відповідності до ст. 225 ЦК України є недійсним.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Враховуючи спірність укладеного договору купівлі-продажу від 11.12.2024 року, в зв'язку з чим позивач має намір оспорити правочин, та з метою уникнення реалізації майна і підготовчих дій до його реалізації, просить забезпечити позов до його подання, шляхом накладення арешу на нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 49,16 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2024 року № 2686, до постановлення рішення та набрання ним законної сили.
Суд, вивчивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах заяви доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Види забезпечення визначені ч.2 ст. 149, ч. 1 ст. 150, 353 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що згідно відповіді №1387520 від 19.05.2025 року з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно договору купівлі-продажу від 11.12.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діяла в інтересах громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,посвідчений Масловець Людмилою Сергіївною приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу № 2686.
Заявник ОСОБА_1 вважає цей договір недійсним, вчинений у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, тому має намір звернутися до суду з позовом про його визнання недійсним та визнання права власності на квартиру у порядку спадкування.
Заявником до суду надано довідку №1045 від 07.05.2025 року, КНП «Запорізької обласної клінічної лікарні» Запорізької обласної ради, де зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неодноразово отримувала консультації за направленням у неврологічному відділенні №1 щодо наявного у неї діагнозу- хронічна ішемія головного мозку з повільно прогресуючим дифузним порушенням кровопостачання головного мозку з наростаючими дефектами його функціонування /дефект мови, вади руху та самообслуговування/.
Суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що власник спірного майна може розпорядитися ним, зокрема відчужити квартиру іншим особам, що у подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернеться до суду
Отже, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру суд вважає обґрунтованим, так як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.
Одночасно слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.
Отже, враховуючи, що накладення арешту на нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь, незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, накладення арешту є співмірним розміру позовних вимог, які будуть у передбаченому законом порядку заявлені, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,
Постановив:
Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Дерев'янко Іриною Олександрівною про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49,16 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2024 року № 2686, до постановлення рішення та набрання ним законної сили.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,- протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Підтвердження виконання ухвали направити на адресу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6, справа №331/2796/25).
Повний текст ухвали виготовлено 19 травня 2025 року.
Суддя Н.В.Фісун