Справа № 308/84/25
1-кс/308/1816/25
15 травня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судоого засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судоому засіданні в залі суду в м.Ужгород, клопотання подане старшим слідчим ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковником юстиції ОСОБА_3 та погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42024072030000095, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.10.2024 року, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
Слідчий ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що директор Локомотивного ДЕПО Мукачево структурного підрозділу Львівської залізниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Закарпатської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи в особистих інтересах положення постанови Міністерства економіки України №76 від 27 січня 2023 року, (військовозобов'язані працівники підприємств, установ та організацій, визначених Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості критично важливими у сфері оборонно-промислового комплексу, бронюються незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності, без обмежень щодо кількості військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню), будучи посадовою особою, за співучасті невстановленої на даний час осіб організував злочинну схему незаконного збагачення, шляхом працевлаштування військовозобов'язаних осіб на різні посади у Локомотивне ДЕПО з подальшим отриманням бронювання останніх від загальнодержавної мобілізації, у зв'язку з чим його умисні дії перешкоджають законній діяльності військових формувань по загальнодержавній мобілізації під час дії воєнного стану.
Так, з повідомлень оперативних підрозділів вбачається, що налагоджена останнім схема полягає в наступному: за незаконну грошову винагороду ОСОБА_5 , діючи умисно за попередньою змовою з іншими посадовими особами Локомотивного ДЕПО Мукачево, фіктивно здійснює оформлення військовозобов'язаних осіб з числа мешканців Закарпатської області та інших областей України, які мають на меті уникнути загальнодержавної мобілізації та в подальшому призначає їх на різні посади у керований ним підрозділ, однак останні, фіктивно працевлаштувавшись на підприємство та отримавши бронь займаються іншою діяльністю, яка не має відношення до виконання обов'язків у Локомотивному ДЕПО Мукачево структурного підрозділу Львівської залізниці, тобто на вказане місце роботи не виходять, робочі табеля їм закривають в розрізі повного робочого дня та нараховують заробітну плату.
21 березня 2025 року, слідчими слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області на підстав: ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області проведено санкціонований обшук службових приміщень Локомотивного ДЕПО Мукачево за адресою: м. Мукачево, вул. Крилова, буд. 1.
За результатами обшуку виявлено та вилучено наступні речі та предмети:
1)Мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY F22», s/n: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , h.m.t. НОМЕР_4 , h.m.t. НОМЕР_5 , що належить громадянину ОСОБА_5 ;
2)Відомості відносно заробітної плати ОСОБА_6 на 1 арк.;
3)Відомості відносно заробітної плати ОСОБА_7 , на 1 арк.;
4)Платіжна відомість №284 за січень 2024 на 19 арк.;
5)Посадова інструкція начальника локомотивного депо ОСОБА_5 , від 20.09.2021 на 17 арк.
Постановою слідчого у вищевказаному кримінальному провадженні від 21.03.2025 зазначені речі та предмети визнані речовими доказами.
Слідчий у клопотанні зазначає, що у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вилучені документи містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, з метою збереження вилучених документів як речових доказів у даному кримінальному провадженні, слідчий у клопотанні просить накласти на них арешт.
Окрім цього, 14.05.2025 року від представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання, в якому останній просить надати матеріали клопотання для ознайомлення та долучити до такого додаткові докази.
Поряд з цим, зі змісту вказаного клопотання слідує, що таке містить фактичні заперечення щодо клопотання слідчого про накладення арешту. Зокрема адвокат ОСОБА_8 посилаючись на акт прийому-передачі від 23.04.2025 року (копію якого долучено до клопотання), відповідного до якого слідчий УСБУ передав, а гр. ОСОБА_5 прийняв на відповідальне зберігання речовий доказ, вилучений в рамках даного кримінального провадження, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy А22» з н.м.т. НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , вказує, що виявлені та вилучені предмети (які було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні) станом на сьогодні не мали і не зберегли на собі жодних слідів вчинення кримінального правопорушення, та не були знаряддям вчинення злочину, і з ними в були проведено усі можливі слідчі дії. Вони фактично вже не мають будь якого значення для кримінального провадження, а також будь-яких підстав для встановлення всіх обставин вчинення злочину, які б мали суттєве значення для повного, всебічного здійснення даного досудового розслідування. Вказані мобільний телефон та документи не містять жодних слідів вчинення злочинів (такі відомості відсутні, дзвінки, переписки, фото, відео тощо), оглядом такого майна не встановлено, що за допомогою вказаного майна міг підтримуватися зв'язок між особами, які можуть бути причетні до кримінального правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет, соціальні мережі, могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення.
Слідчий у судове засідання не з'явився, однак від слідчого ОСОБА_9 , який входить до групи слідчих у даному кримінальному провадженні, до суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Власник майна у судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Витягом з ЄРДР підтверджено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42024072030000095 від 16.10.2024 року, попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2025 року слідчим групи слідчих СВ УСБУ в Закарпатській області надано дозвіл на проведення обшуку у службовому кабінеті начальника Локомотивного ДЕПО м.Мукачево - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у лівому крилі будівлі на 1 поверсі, у приміщенні приймальні, перші двері праворуч, де наявна інформаційна табличка з написом «Начальник ДЕПО ОСОБА_5 » за адресою: Закарпатська область місто Мукачево, вулиця Крилова будинок 1, з метою відшукання та вилучення: мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерів, флеш-накопичувачів, в яких міститься переписка між учасниками схеми пов'язаної із працевлаштуванням у Локомотивне ДЕПО Мукачево військовозобов'язаних осіб призовного віку, які підлягають мобілізації та з використанням яких останні підтримують спілкування з іншими фігурантами даного злочину, а також підтверджуючі документи про працевлаштування вищевказаних військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, журнали обліку робочого часу, документів працевлаштування військовозобов'язаних осіб, документи пов'язані з нарахуванням заробітної плати вищезазначеним особам в ДЕПО Мукачево, комп'ютерна техніка на якій містяться документація в електронному вигляді щодо працевлаштування вищевказаних військовозобов'язаних осіб, записи, в т.ч. рукописні, щодо виплати заробітної плати, яка нараховується офіційно-працевлаштованим особам, речі та документи, що зберегли на собі сліди вчинення злочину та можуть мати значення для досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Так, за даними протоколу обшуку від 20.03.2025 року в ході такого було виявлено та вилучено вищевказані в ухвалі документи.
Постановою старшого слідчого в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 від 21.03.2025 року вилучені документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів слідчого в частині, що тимчасово вилучені документи мають значення речового доказу у кримінальному проваджені та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки такі могла зберегти на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином слідчим, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчим у клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а відтак, за наведених вище обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речових доказів стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, а також у втраті майна, що унеможливить подальшу конфіскацію такого майна, що у свою чергу очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_8 , про те, що із вилученим майном та документами органом досудового розслідування вже проведені всі можливі слідчі дії, такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даного клопотання.
Крім того, долучений до клопотання акт прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні на відповідальне зберігання від 23.04.2025 року, а саме передачі слідчим громадянину ОСОБА_5 мобільного телефону «Samsung Galaxy А22» s/n: НОМЕР_1 , ІМЕ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з н.м.т. НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , жодним чином не свідчить, що такий не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні і не зможе бути використаним органом досудового розслідування для доказування обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
На переконання слідчого судді доводи адвоката ОСОБА_8 не спростовують висновків до яких дійшов слідчий та слідчий суддя, що вилучені згідно протоколу обшуку у службовому кабінеті начальника Локомотивного ДЕПО м.Мукачево - ОСОБА_5 речі та документи відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України та є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту вказаних документів, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на документи вилучені 20.03.2025 року в ході проведення обшуку службових приміщень бухгалтерії Локомотивного ДЕПО Мукачево, що за адресою: м. Мукачево, вул. Крилова, буд. 1, а саме:
1)Мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY F22», s/n: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , h.m.t. НОМЕР_4 , h.m.t. НОМЕР_5 , що належить громадянину ОСОБА_5 ;
2)Відомості відносно заробітної плати ОСОБА_6 на 1 арк.;
3)Відомості відносно заробітної плати ОСОБА_7 , на 1 арк.;
4)Платіжну відомість №284 за січень 2024 на 19 арк.;
5)Посадову інструкцію начальника локомотивного депо ОСОБА_5 від 20.09.2021 на 17 арк.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.05.2025року .
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1