Справа № 307/778/25
Провадження № 2/307/246/25
19 травня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Романюк Ольга Петрівна, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що уПеречинському районному суді на розгляді перебуває справа про розірвання шлюбу, що був укладений між позивачкою та відповідачем 17 липня 2018 року, який зареєстрований виконавчим комітетом Тур'є-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області за актовим записом № 3. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім. Вже тривалий час батько, ОСОБА_2 проживає окремо, жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає. ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, фінансово не допомагає. Син знаходяться на повному забезпеченні та утриманні матері ОСОБА_1 . Дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивачка одна не зможе забезпечити, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу). Позивачка є інвалідом II групи згідно з довідкою МСЕК № 712369. Так, відповідач інших утриманців немає, він працездатний, отримує дохід, працює, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає відповідач може сплачувати такий розмір аліментів. Відповідач, як і мати, має перед сином обов'язок по його утриманню та вихованню. При визначенні розміру аліментів просить врахувати, що нерухомого майна в рахунок аліментів відповідач дитині не передавав, до часу звернення до суду, а саме вже 6 місяців аліментів у добровільному порядку не сплачував. У платника аліментів не має інших дітей, непрацездатних батьків. Нерухомого майна та грошових коштів на банківських рахунках не має. Також зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Просить стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти, на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття.
10 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, згідно поданої представником позивачки заяви просила справу розглядати без її участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого значиться відповідач (а.с.5).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №712369 від 30 вересня 2024 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою із інвалідністю ІІ групи (а.с.8).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК. України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому суд враховує вимоги статті восьмої Закону України «Про охорону дитинства» щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до ст.184 СК України суд погоджується зі способом визначення аліментів у частці від доходу, обраним позивачем.
Однак, позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та, відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, враховуючи всі вивченні судом обставини, що відповідач має працездатний вік, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 березня 2025 року, і до його повноліття, а в решті позову відмовити.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягувати зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 березня 2025 року, і до його повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.Д.Стецюк