Єд. унік. № 243/4029/25
Провадження № 3/243/2337/2025
Іменем України
20 травня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженки м.Слов'янська, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 600771 від 09.05.2025 зазначено, що: «05.03.2025 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 СК України щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що неповнолітній вживав алкогольні напої в громадському місці, а саме на території парку за адресою: смт.Билбасівка, вул.Гагаріна, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП».
ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП визнається вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 600771 від 09.05.2025 року, відповідно до якого 05.03.2025 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 СК України щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що неповнолітній вживав алкогольні напої в громадському місці, а саме на території парку за адресою: смт.Билбасівка, вул.Гагаріна, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Однак, зі змісту доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що неповнолітній вживав алкогольні напої в громадському місці, а саме на території парку за адресою: смт.Билбасівка, вул.Гагаріна, 05.05.2025, а не 05.03.2025 як про те зазначено в протоколі. Таким чином, в протоколі неправильно визначено дату вчинення порушення.
Положенням ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, згідно ст.221 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. За змістом ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Однак, факт вчинення вказаного правопорушення неповнолітнім ОСОБА_2 жодним чином не підтверджений, оскільки постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП (в контексті наведених обставин) або будь-якою іншою статтею КУпАП в матеріалах справи відсутня. Наявність медичної довідки про отруєння ОСОБА_3 сурогатами невідомого походження 05.05.2025 та пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 про вживання зі своїми знайомими алкогольних напоїв 05.05.2025 у сквері сел. Билбасівка не може безумовно свідчити про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.
Отже, на переконання судді, наявні матеріали справи не підтверджують поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу вищевказаного адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, у діях ОСОБА_4 відсутній.
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані суду докази, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст. 247 п. 1, ст. 284 ч. 1 п. 3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 164, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.О. Дюміна