Єдиний унікальний номер 722/475/25
Номер провадження 2/722/249/25
19 травня 2025 року
24 квітня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі
головуючого судді Припхан І.І.
секретаря Козак А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 230616-61053-3 від 16.06.2023 станом на 17.02.2025 року у розмірі 33750,00 гривень, яка складається з: 5000,00 гривень заборгованості за кредитом, 28 750,00 гривень заборгованості за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом за період з 16.06.2023 по 13.11.2023 (включно), 28750,00 гривень заборгованості за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 2,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення заборгованості за період з 16.06.2023 по 13.11.2023 (включно), відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн та 9000,00 гривень витрат на правову допомогу.
На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, щовідповідно до укладеного кредитного договору № 230616-61053-3 від 16.06.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Мonetka») та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 150 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування та 2,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі за посиланням https://monetka.ua або http://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідач зареєструвався на вебсайті, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Сума кредиту по укладеному кредитному договору була перерахована на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті НОМЕР_1 відома тільки відповідачу, оскільки на номер телефону, який він вказав, а саме НОМЕР_2 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування та розмір суми блокування відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит після укладення кредитного договору.
Одноразовий ідентифікатор 864539 направлявся відповідачу 16.06.2023 року о 09:37:04 год шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 16.06.2023 року. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений відповідачу в рамках договірної співпраці ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" з ТОВ «Девелопмент Інновейшенс», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон».
Кредитний договір був підписаний 16.06.2023 року о 09:37:04 год., шляхом введення одноразового ідентифікатора 635704 в особистому кабінеті.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу 16.06.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк».
Таким чином, між ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору зі всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Однак, відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов кредитного договору, у зв'язку з чим заборгованість за договором № 230616-61053-3 від 16.06.2023 станом на 17.02.2025 року становить 33750,00 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 28 750,00 гривень заборгованості за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14.02.2021 року по 17.02.2021 (включно), 16678,21 гривень заборгованості за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день за період з період з 16.06.2023 по 13.11.2023 (включно), відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Не виконавши належним чином зобов'язання за кредитним договором, відповідач порушив норми чинного законодавства та умови кредитного договору, що й послужило підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному об'ємі та просив розглянути справу без його присутності, не заперечив щодо винесення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не подавав, а також не подав відзив на позов.
За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, 16.06.2023 року між ТОВ «ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Мonetka») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №230616-61053-3 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування та 2,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був підписаний 16.06.2023 року шляхом введення одноразового ідентифікатора 635704 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет та кредитні кошти того ж дня відправлені відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «Ощадбанк», що підтверджується чеком №1675062605 від 16.06.2023 року.
Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з усіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 1.3 договору позика надається строком на 30 днів.
Згідно з п. 3.3 Договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 Договору, позичальник сплачує плату за неправомірне користування кредитом 2,5 % від суми несвоєчасно поверненого кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 Договору. Сторони домовились, що процентна ставка в цьому пункті Договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів пролонгації чи зміни строку кредитування.
Згідно із наданим представником позивача ТОВ «ФК «Ріальто» розрахунку заборгованості станом на 13.11.2023 року сума заборгованості за указаним кредитним договором, остання становить - становить 33750,00 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 28 750,00 гривень заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом за період з з 16.06.2023 по 13.11.2023 (включно) ; 28 750,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 2,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 16.06.2023 по 13.11.2023 (включно) року включно відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Цей розрахунок суми заборгованості щодо її складових відповідає умовам кредитного договору (п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.3.3), доданого до нього графіку розрахунків та вимогам чинного цивільного законодавства України, через що сумніву судом не піддається.
Крім цього, відповідач відзиву на позов не подав, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростував і не заперечив, власного розрахунку не надав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При укладанні Кредитного договору сторони керувались ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З Договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18, якими встановлено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків у встановлений у договорі строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту - 33750,00 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 28 750,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п.3.3.Кредитного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Суд під час розгляду справи безпосередньо дослідив докази у справі. Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов кредитного договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази, які відповідають критеріям належності, допустимості та достатності.
Таким чином, дослідженими у справі доказами повно та об'єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування належним чином не виконував, тим самим порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі, заявленому у позові, який відповідає умовам договору та нормам чинного цивільного законодавства України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених вимог, тому позов підлягає повному задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Руденко К.В. на підставі договору про надання юридичних послуг від 31.12.2024 року, довіреності та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 299 від 26.12.2024 року та копії платіжної інструкції №2133 від 27.12.2024 року, було встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем було сплачено кошти в сумі 9 000,00 грн.
Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що витрати на правову допомогу у даній справі в розмірі 9000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки, перевіряючи перелік виконаних робіт за договором, та опис змісту наданої адвокатом правової допомоги з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, та проаналізувавши надані докази на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, їх обсяг, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому, перевіривши наявні у матеріалах справи докази на відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем в рамках розгляду даного спору до 3000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат, понесених в рамках розгляду даного спору, в зв'язку із отриманням правової допомоги, - в сумі 3000,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат між сторонами, у стягнення решти суми витрат на правову допомогу слід відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2684 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,89,141,263-265,280-281,288-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» (місцезнаходження: 03124, м.Київ, Бульвар Вацлава Гавела буд.4, код ЄДРПОУ 43492595) заборгованість за договором №230616-61053-3 від 16.06.2023 року у розмірі 33750 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» (місцезнаходження: 03124, м.Київ, Бульвар Вацлава Гавела буд.4, код ЄДРПОУ 43492595) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» (місцезнаходження: 03124, м.Київ, Бульвар Вацлава Гавела буд.4, код ЄДРПОУ 43492595) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.І.Припхан