Справа № 718/3778/23
Провадження 2/718/319/24
"02" травня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Мінів О.І.
секретаря судових засідань Анучкіній О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, цивільну справу №718/3778/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє - адвокат Морозова Оксана Володимирівна, до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області про визнання заповіту недійсним,-
з участю учасників провадження:
представника позивача Морозової О.В.
представника відповідача Петренко В.О., -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Морозова О.В. в листопаді 2023 року звернулася в суд із позовною заявою (у новій редакції ) до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області про визнання заповіту недійсним, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідчений 17.05.2023 року секретарем Оршовецької сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Так, при житті ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено секретарем Оршовецької сільської ради Флорескул С.С. від 14.12.2010 року, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, що буде належати на день смерті, остання заповіла своєму онукові ОСОБА_1 .
Вказує, що орієнтовано з 2010 року та по середину 2023 року, ОСОБА_3 не змінювала своєї думку щодо засвідчуваного нею у заповіті волевиявлення та навпаки кожного разу при нагоді, повідомляла усім рідним, що вона бажає аби саме онук був її спадкоємцем.
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, та задовго до написання заповіту від 14.12.2010р. і до останнього дня життя спадкодавця, позивач разом з своїми рідними, з урахуванням між ними усної домовленості, піклувалися та доглядали свою родичку, зокрема забезпечували купівлею ліків, за необхідності викликали швидку допомогу, надавали допомогу у проходженні медичних обстежень, та у міру необхідності фінансово підтримували останню, допомагали по господарству.
Посилається на те, що з плином часу позивач почав періодично їздити за кордон на роботу та попросив допомагати у догляді за бабусею свою сестру - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .. А також свідком систематичної фінансової допомоги з боку позивача на користь своєї бабусі є ОСОБА_6 ..
Крім того зазначає, що за своє життя ОСОБА_3 неодноразово у сімейному колі говорила, що бажає передати у спадок усе належне їй майно виключно своєму онуку, так як більш емоційно поєднана з останнім та хоче допомогти у житті, оскільки він і так важко працює за кордоном. Просила, щоб після її смерті ніхто з рідних не сварився з приводу її особистого волевиявлення щодо бажання передати у спадок майно онуку.
Відтак, незадовго до смерті, десь на початку липня 2023 року ОСОБА_3 попросила онуку ОСОБА_4 щоб та допомогла їй переїхати до свого будинку, в якому їй також допомагала сусідка ОСОБА_2 , і яка б мала в подальшому інформувати онуку ОСОБА_7 про стан здоров'я бабусі, так як її будинок знаходився далеко від родини. Після переїзду бабусі, ані вона, а нісусідка, з ОСОБА_8 не зв'язувалися з приводу погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 . Пізніше ОСОБА_8 зустрічалася із соціальним працівником ОСОБА_9 , яка за потреби відвідувала літню ОСОБА_3 та повідомила, що з бабусею все добре, однак є певні нездужання.
Разом з тим, про смерть ОСОБА_3 позивачу стало відомо лише у липні 2023 року, до цього часу про смерть бабусі родичів ніхто не повідомляв. Оскільки позивач перебував за кордоном та знаючи, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом, видав довіреність на ім'я своєї сестри із правом представляти його інтереси у державній нотаріальній конторі, з метою вступу у спадкові права після смерті бабусі ОСОБА_3 та набуття спадщини. Однак, при зверненні до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини стало відомо, що за десять днів до своєї смерті ОСОБА_3 склала новий заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла сусідці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не являється їй ні родичкою, ні близькою особою.
Зазначає, що на думку позивача ОСОБА_2 скориставшись похилим віком сусідки ОСОБА_3 та фактом її відбуття з помешкання онука ОСОБА_1 , та яка в той час не перебувала під постійним наглядом ОСОБА_8 , вмовила останню скласти новий заповіт на свою користь. Адже переконана , що впомерлої ОСОБА_3 не було волевиявлення щодо укладання оспорюваного заповіту на користь відповідача, так як померла не знала свою сусідку надто добре, і ОСОБА_2 є сторонньою особою.
Посилаючись на відповідні норми права просить суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 від 17.05.2023 року, та посвідчений 17.05.2023 року секретарем Оршовецької сільської ради. (а.с.40-48 том1)
04.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від адвоката Петренко В.О., в інтересах ОСОБА_2 , згідно якого позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Посилається на те, що в позові відсутні факти, обставин та докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 вчиняючи 17.05.2023 року за життя оспорюваний заповіт, за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, перебувала в стані будь-якого психічного розладу, під стороннім психологічним впливом зацікавлених осіб, діяла проти її справжньої волі чи внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску, під впливом тяжкої обставини і вкрай невигідних умовах. (а.с.167-168 том1)
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
04.07.2024 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2024 (а.с.172том1)
17.12.2024 ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області призначено судову почеркознавчу експертизу дійсності підпису ОСОБА_3 в оригіналі заповіту, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвокат Морозова О.В. Провадження зупинено. (а.с.239-240 том1)
05.02.2025 ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області поновлено провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи продовжити на підставі наявних доказів , у зв'язку із неможливість стороною позивача забезпечити експертів вільними зразками підписів ОСОБА_3 в офіційних документах, не менше ніж в 10 документах не пов'язаних зі справою . (а.с.244-246 том1)
Позиція представників сторін в судовому засіданні
Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених в ньому. Пояснила, що померла ОСОБА_3 в 2010 склала заповіт на користь онука ОСОБА_1 і не мала наміру його змінювати. ОСОБА_2 бажала придбати домогосподарство померлої ОСОБА_3 , неодноразово зверталась до бабусі з цього приводу. Однак ОСОБА_3 завжди відмовляла вказуючи, що господарство є родинним й онук має спадкувати після її смерті. В родині склалось, що ОСОБА_3 на період весна-літо проживала в своєму господарстві, а на осінньо-зимовий період переїжджала до позивачів. Враховуючи добросусідські відносини, сім'я ОСОБА_11 довірилась ОСОБА_12 , яка після смерті бабусі ОСОБА_3 умисно не повідомила родину про смерть. Сторонні особи через декілька днів після смерті повідомили ОСОБА_11 , що бабуся померла. Як згодом виявилось, нова редакція заповіту на користь ОСОБА_2 посвідчена за декілька днів до смерті, а отже без справжнього волевиявлення померлої. ОСОБА_2 не являється ні родичкою, ні близькою особою. Існують сумніви як старенька, хвора бабуся за декілька днів до смерті могла відвідати сільську раду і змінити заповіт. Просить визнати заповіт недійсним, оскільки волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.
Представник відповідача ОСОБА_13 , заперечуючи щодо позовних вимог, звертав суду увагу на відсутність повноважень у представників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на представлення інтересів ОСОБА_1 в суді, вважає, що позивач перебуває за кордоном і йому нічого не відомо про спір щодо недійсності заповіту, що перебуває на розгляді в суді. Щодо суті позовних вимог, то висловив думку про те, що дані позовні вимоги нічим не підтверджені, і жодного доказу по суті позовних вимог не надано. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Третя особа на стороні відповідача: державний нотаріус Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар А.М. в судове засідання не з'являлась, повідомлялась належним чином про день, час та місце розгляду справи, клопотань не подавала.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Так, за клопотанням сторони позивача, судом допитано наступних свідків.
Свідок ОСОБА_5 , пояснила в суді, що померла ОСОБА_3 являлась її свекрухою. ОСОБА_3 спершу склала заповіт на сина - її чоловіка, який помер в 2010 , а тому згодом переписала на позивача-внука. Син ОСОБА_1 змушений був виїхати за кордон 8 років тому, однак вона з дочкою доглядали за бабою, а син з-за кордону передавав кошти. Вона забезпечувала бабу продуктами , майже щодня ходила до неї. ОСОБА_15 мала телефон , онук телефонував їй. На зимовий період вона забирала бабу до себе проживати. ОСОБА_15 та ОСОБА_2 сусіди, завжди один одному допомагали, вони здзвонились в кінці квітня та ОСОБА_12 приїхала, забрала бабу до своєї хати, баба хотіла їхати до свого дому, сама зібрала свої речі, сказала за 2 тижні повернеться. Після цього з бабою не спілкувалась протягом місяця, не відвідувала. А згодом довідались, що баба померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіт переписала на ОСОБА_2 і ми про це дізнались від чужих людей. ОСОБА_2 хоронила бабу, ОСОБА_11 вже участі в цьому не брала, син не зміг приїхати на похорон, працює за кордоном в Польщі. ОСОБА_2 проживає по сусідству із ОСОБА_3 , знає її давно, відповідач є хрещеною маткою усіх її дітей.
Свідок ОСОБА_16 , яка є другом позивача, пояснила суду, що покійна була бабусею ОСОБА_17 , вона добре знає їх родину і про складений заповіт на ОСОБА_17 теж чула. ОСОБА_18 часто приходила у гості до ОСОБА_11 . За місяць до смерті баба ОСОБА_19 жила у себе в будинку, а до того була в ОСОБА_20 . Покійна ОСОБА_21 не була лежачою, однак ходила з паличкою повільно. Їй відомо, що ОСОБА_17 вже довгий час перебуває у Польщі на роботі. ОСОБА_15 жила у ОСОБА_11 і вони її доглядали. ОСОБА_12 не знає взагалі.
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що ОСОБА_22 є її рідним братом. Він подзвонив їй, і повідомив, що знайшов адвокатів для оскарження заповіту, який баба за 10 днів до своєї смерті переписала та про який ніхто не знав. Зазначає, що вона від брата отримала доручення, а тому мала право підпису від нього, договір з адвокатом також підписувала вона в його інтересах. ОСОБА_23 виїхав за кордон ще до початку війни, всі послуги адвокатів оплачує ОСОБА_17 . Вказує, що у них з бабусею і з братом стосунки були хороші, конфліктів не було. Відповідачка є їх хрещеною , із нею також перебувають в добрих стосунках. Знає , що ОСОБА_2 пропонувала бабусі продати їй хату, але бабця не хотіла. Останні роки життя бабуся на зиму переходила проживати до них. Так, останній рік бабуся проживала з листопада і повернулася до себе в кінці квітня місяця. Розмов щодо зміни заповіту зовсім не було. ОСОБА_24 хворіла часто, викликали лікаря, виписувались ліки, які вона вживала. Відтак, весною бабуся сказала, що хоче на тиждень два додому, зателефонувала сусідці, і одного вечора ОСОБА_25 приїхала та забрала бабусю. Через місяць їй зателефонували чужі люди і повідомили, що бабуся померла. Зателефонувавши відповідачці, вона сказала що все скупила і організувала похорон. Не думала, що баба поміняє заповіт. Вважає, що останній заповіт на відповідачку є недійсним, так як жодних розмов про це не було. Не думає, що бабця це зробила сама. Тільки вони є її ріднею.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її племінником (син сестри). Коли баба проживала у своєї сестри, то бачила її часто. ОСОБА_15 ОСОБА_19 ніколи ні на кого не жалілась. Знала про заповіт від ОСОБА_17 , казав, що баба йому заповіла будинок і два паї. Особисто бачила бабу 25 січня у ОСОБА_11 вдома, з нею було все добре. За зміну заповіту нічого їй невідомо. З померлою розмовляли про внуків, вона розуміла де вона знаходиться. Щоб баба хотіла додому не чула.
Свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що вона є сусідкою померлої і відповідачки, проживає в с.Оршівці. ОСОБА_28 бачила в січні, вона жила у невістки. Потім весною почула, що ОСОБА_21 вже повернулась до себе додому. Було відомо, що ОСОБА_28 казала, що записала усе позивачу, а гроші які складе буде на похорон і всі обряди. Вона ніколи не жалілася на ОСОБА_17 . Про інший заповіт нічого не знала. Особисто з нею спілкувалася на початку травня і вона казала, що хвора, але як треба ОСОБА_25 за нею подивиться.
Під час з'ясування обставин справ та перевірки їх доказами, судом встановлено наступне.
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Кіцманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.07.2023 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 85 років, актовий запис №53.(а.с.17 том1)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала в АДРЕСА_1 , постійно з 1978 року по день смерті. (а.с.16 том1)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно.
Заведена спадкова справа №316/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с.55-68 том1) Із заявами про прийняття спадщини у строк звернулись: ОСОБА_2 за заповітом, ОСОБА_4 за законом, ОСОБА_1 за законом.
Так, 25.08.2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області про прийняття спадщини за заповітом, який залишила померла ОСОБА_3 на її ім'я, що посвідчений Оршовецьким старостинським округом №1 Неполоковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 17.05.2023 року.
В матеріалах спадкової справи міститься копія заповіту посвідченого 14.12.2010 року секретарем Оршовецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області Флорескул С.С., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, заповіла все своє майно на користь внука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
7.Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
З копії оспорюваного заповіту посвідченого ОСОБА_29 старостою Оршовецького старостинського округу №1 Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області 17.05.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок іі смерті: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, що їй належало за законом заповіла ОСОБА_2 ,1975 р.н. Заповіт засвідчено підписом ОСОБА_3 . Заповіт складено в приміщенні Оршовецького старостинського округу №1 Неполоковецької селищної ради. Заповіт записано ОСОБА_29 зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитано уголос заповідачем, власноруч підписаний ОСОБА_3 у присутності старости ОСОБА_30 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. (а.с.67 зворот том1)
У заповіті вказано, що заповідачу роз'яснено зміст статей 1241, 1254 ЦК України. Заповіт складено і підписано у двох примірниках, перший з яких видається заповідачу, а другий залишається на зберіганні в справах Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) сформованої 25.08.2023 у зв'язку із відкриттям спадкової справи, крайній заповіт складений та посвідчений Гуцуляк О.М. - 17.05.2023. (а.с.63 на звороті -64)
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 1248 ІІК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України мають право виключно особи, суб'єктивні права яких виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) та порушені у зв'язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21) зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17 (провадження № 4822св21).
З такого ж тлумачення наведених норм щодо необхідності установлення абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними як підстави для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, виходив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), у якій, крім наведеного, зазначив, що для визнання правочину недійсним за цією нормою необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач в обгрунтування своїх доводів стосовно того, що спадкодавець ОСОБА_3 склала оспорюваний заповіт 17.05.2023 на користь відповідача, без справжнього волевиявлення, жодного доказу не подав, клопотання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявив, незадовільний стан здоров'я померлої ОСОБА_3 , який би впливав на її здатність розуміти значення своїх дій та могти керувати ними в момент складення заповіту, не довів. Допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили обставини, на які посилалась сторона позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні медичні документи, які б підтверджували незадовільний стан здоров'я ОСОБА_3 , який би впливав на прояв її волевиявлення під час складання заповіту.
Судово-почеркознавча експертиза в справі призначалась судом ухвалою від 17.12.2024, однак проведена не була , у зв'язку із тим, що експерту не було надано вільні зразки підпису ОСОБА_3 в достатній кількості на офіційних документах. Врешті, представник позивача відмовилась від підтримання клопотання про призначення експертизи.
Позиція сторони позивача у справі про те, що померла ОСОБА_3 не знала свою сусідку надто добре і дана особа є для неї сторонньою, а тому вона не могла скласти на її користь заповіт, є його особистими припущеннями, нічим не підтвердженим.
Не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні також і факт вчинення правочину померлою під впливом фізичного та психічного тиску з боку ОСОБА_2 .
Припущення позивача в основу судового рішення покласти не можна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що дії заповідача не відповідали її волі та волевиявленню на вчинення спірного правочину.
Таким чином, підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України, для визнання заповіту недійсним суд не встановив.
Аназіючи доводи представника відповідача ОСОБА_13 про відсутність повноважень у представників Морозової О.В. та Олар Е.М. на представлення інтересів ОСОБА_1 в суді, суд знаходить їх необґрунтованими.
Так, на підтвердження повноважень Морозової О.В. та Олар Е.М. в даній справі, позивач ОСОБА_1 через систему Електронний Суд 01.04.2025 скерував заяву, яку підписав кваліфікованим електронний підписом, про підтримання позовних вимог, підтвердив, що видав нотаріальне доручення на сестру ОСОБА_4 , оскільки перебуває за межами України, яким уповноважив її укладати угоду з адвокатом, бути його представником з питань оформлення спадкових прав на майно, що залишилось після смерті бабусі ОСОБА_3 , з правом вчинення при цьому усього передбаченого нормативно-правовими актами України комплексу дій. (а.с. 16-26, 34-35 том2). В подальшому Михайлюк Т.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 23.08.2023 уклала угоду із ОСОБА_10 та ОСОБА_14 про надання правової допомоги.
До матеріалів справи додано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Морозовою О.В., на підставі договору від 23.08.2023. А також ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Олар Е.М., на підставі договору від 23.08.2023, у Кіцманському районному суді Чернівецької області. (а.с.34, 81 том1)
Відтак, повноваження адвокатів Морозової О.В. та Олар Е.М. як представників позивача Гуцуляка М.І. підтверджені в належний спосіб визначений ст. 62 ЦПК України, Законом України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати не компенсуються, згідно ст.. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 247, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Морозова Оксана Володимирівна, до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа без самостійних вимог: Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області, місцезнаходження: вул.Незалежності, 83, м. Кіцмань, Чернівецький район, Чернівецька область.
Суддя: О.І. Мінів