Справа № 629/1727/25
Номер провадження 2/629/687/25
РIШЕННЯ
19.05.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначив що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №79238351 від 07.04.2024 в розмірі 23902,50 грн., яка складається з 7500 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 1417,50 грн. - заборгованості за відсотками, 14985 грн. - заборгованості за пенею та судових витрат у розмірі 3028,00 грн. Зазначає, що відповідач не виконував в повному обсязі умови договору та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Просив позов задовольнити в повному обсязі. А також у відповіді на відзив, згідно якої зазначив, що договір був підписаний в електронному вигляді. У вказаному договорі вказані всі умови надання кредитних коштів. Відповідач самостійно повинен був надати первісному кредитору документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Всі нарахування здійснювалися на підставі та на умовах кредитного договору. Первісним кредитором не здійснювалось нарахування заборгованості за договорами у вигляді неустойки (штрафу, пені), передбачені ст.625 ЦК України. До позивача перейшло право вимоги за кредитним договором позики №79238351 від 07.04.2024, на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», додаткової угоди та реєстру боржників.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості по процентам в сумі 1417,50 грн. та пені 14985 грн. Просив суд зауважити на поважні обставини - військовий стан, що є підставою звільнення позичальника від санкцій за несвоєчасне виконання (невиконання) грошового зобов'язання, а також ту обставину, що він є військовослужбовцем Національної гвардії України, наказом №84мтд від 07.04.2023 зарахований до військової частини НОМЕР_1 , в період з 13.08.2023 по 04.03.2024 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є учасником бойових дій, отримав 05.09.2023, 30.11.2023, 01.12.2023 вибухові травми, акубаротравми, 3ЧМТ, струс головного мозку у вигляді стійкого дефалогічного синдрому, а також 04.03.2024 вогнепальне осколкове поранення задньої поверхні шиї справа. Враховуючи вищевикладене, вважає, що він, як позивальник, має бути звільнений за рішенням суду від сплати неустойки - пені у розмірі 14985 грн. та 1417,50 грн. заборгованості за відсотками.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 07.04.2024 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №79238351.
Відповідно до п.1 договору позики, позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 7500 грн., строком на 30 днів (до 06.05.2024), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики в розмірі 2,70%.
Згідно з п.5 договору позики, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі клієнт) та позивачем (далі фактор) укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою було внесено зміни до п.1.3 Договору.
13.06.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою було внесено зміни до п.9.1 Договору.
19.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду №34 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою визначено суми прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників, у тому числі №30 від 19.08.2024.
Позивачем на підтвердження позовних вимог були надані лише: акт прийому-передачі реєстру боржників №30 від 19.08.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та витяг з реєстру боржників №30.
Однак не надано самого реєстру боржників №14 до вказаного вище договору, що є невід'ємною його частиною, а також платіжні інструкцій, згідно яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23902,50 грн., з яких: 7500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1417,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 14985 грн. сума заборгованості за пенею.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7,12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з вимогами ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час, слід відзначити, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Також, у розрахунку відсутні дані про те, з якого часу виникла заборгованість у ОСОБА_1 як було здійснено її нарахування та за який період.
Розрахунок заборгованості складений та наданий позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», а не ТОВ «Фінансова компанія «1Безпечне агентство необхідних кредитів». У той же час, позивач зазначає, що саме на час відступлення банком права вимоги товариству, у відповідача перед банком уже існувала заявлена до стягнення сума заборгованості за кредитними договорами, однак такого розрахунку складеного банком суду не надано.
Також, суду не надані і виписки з рахунків відповідача для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими йому коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків. А також докази повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором, як це передбачено вимогами договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 №6-16цс15.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо видачі кредиту та заборгованості за кредитним договором.
Позивачем не надано суду таких доказів, тому суд вважає, що видача кредиту відповідачу та розмір його заборгованості за кредитним договором належним чином не підтверджується.
Крім цього, судом встановлено, що на час укладення кредитного договору з 07.04.2023 ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходить військову службу дотепер.
Згідно ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був призваний на військову службу з 07.04.2023, оскільки такий є військовослужбовцем, тому, виходячи зі змісту ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків і пені за користування кредитними коштами.
Згідно ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1-3 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Позивачем у справі відповідно до ч.4 ст.83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Суд не приймає до уваги докази, на які посилається позивач, як на підтвердження перерахування кредитних коштів, оскільки вони не містять в собі обов'язкових реквізитів, які встановлені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.12,13,76,81,89,141,223,247,259,264,265,268 ЦПК України, ст.11,14,526,527,530,610-612,1049,1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м.Київ, вулиця Петлюри Симона, будинок №30, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО