Справа № 638/8394/25
Провадження № 1-в/638/547/25
14 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника колонії ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання начальника державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 ,-
встановив:
Начальник ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що дії ОСОБА_5 , за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до Закону № 3886-ІХ слід кваліфікувати за ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання засудженого.
Представник колонії в судовому засіданні підтримав клопотання.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та особову справу засудженого, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 01 січня 2019 року -1921 грн.; станом на 01 січня 2020 року до 2102 грн; станом на 01 січня 2021 року до 2270 грн; станом на 01 січня 2022 року до 2481 грн; станом на 01 січня 2023 року до 2684 грн.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)», який засуджений вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково - у вигляді 2 років 6 (шести) місяців позбавлення волі, приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, а саме вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року. Остаточно до відбуття ОСОБА_5 , призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців. Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
З вказаного вироку встановлено, що ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України за те, що він: 13 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 504 грн; 13 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 515 грн; 14 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 500 грн; 16 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 504 грн, 18 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 500 грн, 18 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 540 грн; 18 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 537 грн; 18 квітня 2023 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 535 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_5 до покарання за цим вироком відповідно до положень ч. 1 ст. 714 КК України частково приєднано покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року.
Відповідно до вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.71 ч.1 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання по даному вироку, частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року та остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 місяць. Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 липня 2022 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 у кримінальному провадженні №12022163470000497, внесеному до ЄРДР 09.07.2022 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Доповнено резолютивну частину вироку положенням про зарахування ОСОБА_5 відповідно до ст. 72 КК України у строк відбування покарання за даним вироком частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Як встановлено з вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України за те, що він 09 липня 2022 року вчинив крадіжку на суму 1034,09 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року, який частково було змінено ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року ОСОБА_5 до покарання за цим вироком відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України було частково приєднано покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року.
Відповідно до вироку Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.185 КК України - у вигляді 1 року позбавлення волі; за ч.2 ст.190 КК України - у вигляді 1 року обмеження волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання по даному вироку, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року та остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 липня 2022 року.
З вказаного вироку встановлено, що ОСОБА_5 : 14 жовтня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення - крадіжку у розмірі 3214,14 грн;15 жовтня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення - крадіжку у розмірі 5000 грн; 23 жовтня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення - заволодіжння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у розмірі 8900 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вироку Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року ОСОБА_5 до покарання за цим вироком відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року.
Відповідно до вироку Приморського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, та призначено йому покарання за указаною частиною указаної статті - позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці. На підставі ч. 4 ст.81, ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до знову призначеного ОСОБА_5 за цим вироком Приморського районного суду м. Одеси покарання у вигляді позбавлення волі 1 /один/ рік 4 /чотири/ місяці частково приєднано невідбуте ним покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2020 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно призначено йому покарання - позбавлення волі строком на 1 рік 5 місяців.
Як вбачається з вказаного вироку, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України за те, що він: 08 травня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 1200 грн; 01 червня 2021 року року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 1500 грн; 10 червня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 1200 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вироку Приморського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року ОСОБА_5 до покарання за цим вироком відповідно до приписів ч. 4 ст. 81, ст. 71,72 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2020 року.
Встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України визначено до відбуття остаточне покарання шляхом приєднання частково не відбутого покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2019 року, призначивши остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік і 9 місяців.
Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення крадіжку: 08 серпня 2019 року на суму 4000 грн; 09 серпня 2019 рок на суму 12500 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2020 року ОСОБА_5 до покарання за цим вироком відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2019 року.
Як встановлено з вироку Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання за указаними частинами указаних статей: за ч.2 ст.190 КК України - рік 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_5 визнанно винним у кримінальних правопорушеннях, за те що він: 07 серпня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 3000 грн; 15 серпня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення шляхом заволодіння чужим майном шляхом обману повторно на суму 4000 грн; 19 серпня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення - крадіжку на суму 3000 грн.
Зі змісту вказаного вироку, вбачається, що вартість викраденого ним майна на день вчинення правопорушення перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальні правопорушення, які були вчинені ОСОБА_5 та які були встановлені вироками: Малиновського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2023 року; Малиновського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2022 року, зміненого ухвалою від 04 квітня 2023 року Одеського апеляційного суду; Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року відповідно до Закон України від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» підлягають кваліфікації за ч. 1 та ч. 2 ст. 51 КУпАП відповідно, у зв'язку з чим на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 підлягає звільненню від призначених покарань за вказаними вироками з виключенням: з вироку від 05 жовтня 2023 року Малиновського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України, з вироку від 26 грудня 2022 року Малиновського районного суду міста Одеси, зміненого ухвалою від 04 квітня 2023 року Одеського апеляційного суду, посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України, з вироку від 10 вересня 2021 року Приморського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч.4 ст. 81, ст.ст. 71, 72 КК України, з вироку від 09 листопада 2022 року Київського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України від призначених покарань за вироками Малиновського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2023 року; Малиновського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2022 року, зміненого ухвалою від 04 квітня 2023 року Одеського апеляційного суду; Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року, суд з урахуванням положень п. 14 ст. 537 КПК України вважає занеобхідне визначити порядок застосування покарання за наявності декількох вироків, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2020 року остаточно призначивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Визначити початок строку відбування покарання ОСОБА_5 з 09 липня 2022 року.
Враховуючи викладене, клопотання начальника державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про приведення вироків у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, та ст.74 КК України, суд, -
постановив:
Клопотання начальника державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Згідно ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, за вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2023 року, у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку від 05 жовтня 2023 року Малиновського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, за вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2022 року, зміненого ухвалою від 04 квітня 2023 року Одеського апеляційного суду, у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку від 26 грудня 2022 року Малиновського районного суду міста Одеси, зміненого ухвалою від 04 квітня 2023 року Одеського апеляційного суду, посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання за ч. 2 ст. 190 КК України за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року, у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку від 10 вересня 2021 року Приморського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч.4 ст. 81, ст.ст. 71, 72 КК України.
Виключити з вироку від 09 листопада 2022 року Київського районного суду міста Одеси посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України.
Визначити порядок застосування покарання за наявності декількох вироків, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2020 року остаточно призначивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання рахувати з 09 липня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Головуючий суддя ОСОБА_1