Справа № 638/2296/25
Провадження № 2-ві/638/16/25
Іменем України
16 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід гололуючого судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Людмили Миколаївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
09 травня 2025 року року до суду надійшла заява відповідача - ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі Рибальченко Л. М. від розгляду цивільної справи № 638/2296/25.
Заява про відвід обґрунтована тим, що суддя Рибальченко Л. М. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи.
На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 травня 2025 року заяву відповідача - ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Рибальченко Л. М. від розгляду цивільної справи № 638/2296/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, визнано необґрунтованою. Також ухвалено передати заяву про відвід для її вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, відповідно до вимог частини третьої статті 40 та частини першої статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2025 року для вирішення заяви про відвід судді визначено головуючого суддю (суддя - доповідач) Щепіхіну В. В.
Матеріали цивільної справи 638/2296/25 та матеріали заяви про відвід судді передані у провадження судді Щепіхіної В. В. 13 травня 2025 року.
Суддя Щепіхіна В. В. перебувала у нарадчій кімнаті по справі № 638/8749/25 (провадження 1-кп/638/753/25) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, з 12 травня 2025 року з 11 год 00 хв по 15 травня 2025 року по 11 год 30 хв.
Питання щодо заявленого відводу суд вирішує в порядку, передбаченому статтею 40 ЦПК України.
Відповідно до положень частини сьомої, восьмої, десятої статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Дослідивши матеріали заяви, доводи заяви ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для відводу головуючого судді Рибальченко Л. М., з огляду на таке.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 36-41 Цивільного процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За приписами статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні та керуються верховенством права, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
В пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено статтею 36 ЦПК України, відповідно до вимог якої, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України («Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи»).
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (пункт 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід головуючого судді, Алєксєєв О. І. зазначає про те, що, 06.03.2025 ним була подана заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу від 07.03.2025, з матеріалами справи він не ознайомлений. Судом не було постановлено ухвалу про надання справи для ознайомлення та справу досі не надано відповідачу для ознайомлення. 12.04.2025 ним була подана заява про відкладення розгляду справи від 14.04.2025. Але суддя Рибальченко Л. М. все одно провела судове засідання та було постановлено ухвалу від 15.04.2025, якою закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. 08.05.2025 відповідаччем був отриманий Проткол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з якого вбачається, що суддя Рибальченко Людмила Миколаївна зробила електронний підпис ухвали про закриття підготовчого провадження у цивільній справі на наступний день після дати засідання 16.04.2025 17:23:31. Що свідчить про те, що справа № 638/2296/25 взагалі у день засідання 15.04.2025 13:00 не розглядалася, ухвала була постановлена на наступний день, та засідання було проведено формально не в день, коли було призначено. Це свідчить про порушення суддею Рибальченко Л. М. при розгляді справи норм ЦПК України. Заявник вважає, що такі дії судді свідчать про те, що суддя Рибальченко Л. М прямо чи побічно зацікавлена у розгляді справи на користь ОСОБА_2 і будь-яким способом якнайшвидшого винесення рішення на користь ОСОБА_2 .
Таким чином, підстави заявленого відводу стосуються суто процесуальних дій судді під час розгляду даної справи. Водночас, положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України, імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Будь-яких доводів, які б свідчили про наявність прямої чи опесередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи судді, заявником наведено не було.
За таких обставин, даних, які б прямо чи опосередковано свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду справи № 638/2296/25, матеріали справи не містять.
Оскільки судом не встановлено, матеріалами справи та доказами не підтверджено наявності обставин, які б дійсно свідчили про пряму чи опесередковану заінтересованість головуючого судді Рибальченко Л. М. в результаті розгляду справи, підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.
Тому, заява Алєксєєва О. І. про відвід головуючого судді Рибальченко Л. М. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 35, 36, 37, 39, 40, 259-261, 389 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Людмили Миколаївни від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно, з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Щепіхіна