Справа № 638/23069/24
Провадження № 2/638/2232/25
Іменем України
16 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство «Універсал банк» в особі представника Мєшніка К. І., який діє на підставі довіреності, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ,в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.01.2020 року у розмірі 15 264,93 грн та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилається на те, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділення. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні Банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікації працівником Банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку, за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. На постійні основі, але не рідше, ніж один раз на тридцять календарних днів, клієнт зобов'язаний ознайомлюватись із чинною редакцією договору, що розташований за даним посиланням та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього. Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 5.3, 5.8.1 п.5 розділу І Умов клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визначаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. Підпунктами 2.1, 2.4, 2.5 пункту 3 розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Мonоbank», датою укладення якого є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторізацією за номером телефону, або при активації клієнтом віртуальної картки в мобільному додатку. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операції з використанням картки при активації картки встановлюється пін-код. Пін-код є аналогом власноручного підпису клієнта. 17.01.2020 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 17.01.2020 року. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Однак умови договору відповідач не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 24.09.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 15 264,93 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, заборгованість не погашає, чим порушує законні права та інтереси позивача.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про те, що АТ «Універсал Банк» позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи. Представник також просив розглянути справу без його участі на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
Оскільки позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, а відповідач по справі був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, не з'явився до суду та не повідомив про поважність такої неявки, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
17.01.2020 року відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначив про те, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити йому в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором.
Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за кредитним договором від 17.01.2020 року станом на 24.09.2024 року становить 15 264,93 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас в анкеті відсутні дані про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
До позовної заяви банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі Умови і правила).
Відповідно до підрозділу 1 «Терміни та визначення» розділу І «Загальні умови» Умов і правил, договір про надання банківських послуг «Monobank» - це укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети- заяви до Договору про надання банківських послуг «Monobank», паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.
Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг «Monobank» - письмове або електронне звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладеного Договору.
Згідно з п. 2.1 підрозділу 2 розділу І Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку.
Пунктом 2.3. підрозділу 2 розділу І Умов встановлено, що відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту.
Відповідно до п. 2.4. підрозділу 2 розділу І Умов своїм підписом на анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору він ознайомився та погоджується з умовами договору, зокрема паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та тарифами, встановленим в договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, передбаченими договором правами та обов?язками сторін, а також іншу інформацію, яка перелічена в п. 2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п. 2.1. підрозділу 2 розділу ІІ Умов, для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки.
Згідно з п. 2.4. підрозділу 2 розділу ІІ Умов, платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону або при активації клієнтом віртуальної картки в мобільному додатку.
Відповідно до п. 2.5. підрозділу 2 розділу ІІ Умов, з метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.
Надання і обслуговування кредиту обумовлено пунктом 5 підозділу II Умов.
Відповідно до підрозділу 5 розділу ІІ Умов ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов, зазначених в цьому договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовились, що Банк має право, на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання.
З аналізу зазначених вище положень вбачається, що підписання Анкети-заяви не є обов'язковою умовою видачі картки із встановленням кредитного ліміту, і Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови. Банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту, така картка видавалася відповідачу і ним була отримана. Крім того, Банк має підтвердити суму кредитного ліміту, що був встановлений на карту та отриманий відповідачем.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі не міститься рішення АТ «Універсал банк» щодо видачі картки ОСОБА_1 , отже позивач позбавлений права стверджувати про те, що клієнту було надано банківську послугу. Тобто сам факт передачі коштів нічим не підтверджується.
Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2023 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, що надавалася відповідачу та була актуальною лише до 01 січня 2023 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Більш того, Додаток «Тарифи» наданий банком, не містить ознак приналежності до основного документу, а тому не можна взяти його до уваги. До того ж йдеться лише про визначення форми документу, який повинен бути оформлений за участі споживача.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Вищезазначений Витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи про умови надання банківських послуг, не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .
Матеріалами справи не підтверджено, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджується висновками у постановах Верховного Суду України і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 7-рп/2013 від 11.07.2013 року (справа №1-12/2013) зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Звертаючись до суду з позовом банк мотивував свої вимоги тим, що на підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 16 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка у загальному розмірі станом на 24.09.2024 року складає 15 264,93 грн.
Також, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 17.01.2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 24.09.2024 року. Відповідно до вказаного розрахунку відповідач має перед позивачем заборгованість, яка складається з 15 264,93 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача та саме рух коштів відповідно, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у вигляді кредитного ліміту, а також наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.
Розрахунок заборгованості в даному випадку не є первинним документом банку, отже є не належним доказом використання відповідачем кредитних коштів у межах кредитного ліміту.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком кредиту та в якому саме розмірі, анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Також, заява-анкета, підписана 17.01.2020 року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та не передбачає відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за неналежне виконання грошового зобов'язання.
З наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Відсутні докази й щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви від 17.01.2020 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не довів існування між сторонами кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), що є процесуальним обов'язком позивача.
Також, АТ «Універсал Банк» до позову та під час розгляду справи в суді не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно з яким можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно з анкетою-заявою від 17.01.2020 року.
Суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 дійшов висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та виконання сторонами своїх зобов'язань.
Посилання позивача на те, що підписання анкети-заяви позичальником разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг і підтверджують отримання кредитної картки, є безпідставними, оскільки із підписаної анкети-заяви не вбачається, який кредитний ліміт та за якою платіжною карткою встановлений позичальнику, що унеможливлює встановлення обставин дійсних намірів відповідача щодо отримання відповідної визначеної суми коштів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В наданій анкеті-заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших істотних умов. Крім того, позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту, зазначеного ним у позові в розмірі 16 000,00 грн.
Також, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла вказана позивачем заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, також неможливо встановити, які саме умови цього договору могли бути порушені відповідачем.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Представник позивача, надавши суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у вказаному клопотанні зазначив, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «Універсал Банк» відсутні, тобто АТ «Універсал банк» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку не надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Щепіхіна В. В.