Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
19.05.2025 394/198/25
2/394/139/25
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Краснопольської Л.П.
за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку в порядку спадкування за заповітом,-
Представник позивачки звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 . За життя вона заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій вони розташовані, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках. Позивачка прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р.Г. В ході оформлення своїх спадкових прав позивачці стало відомо про те, що її мати за життя не оформила належним чином право власності на житловий будинок, у зв'язку з чим приватним нотаріусом 31 липня 2024 року винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що залишився після смерті матері ОСОБА_4 . Підставою для відмови визначено відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок. Позивачка зазначає, що уже зверталась до суду за захистом своїх майнових спадкових прав, проте рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14.10.2024 року у справі № 394/837/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки в позовній заяві був зазначений неправильний суб'єктний склад сторін. У зв'язку з цим позивачка просить визнати за нею право приватної власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не з'явились, надали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили проводити підготовчі та судові засідання без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги та просила проводити розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Новоархангельським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.01.2021 року (а.с. 19).
Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджені копією рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26.01.2022 року, яким встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Торговиця Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 15-18).
Відовідно до довідки № 344 від 15.01.2021 року, виданої Новоархангельською селищною радою Новоархангельського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 . В цьому домоволодінні зареєстрована онука померлої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 27.04.2020 року. Торговицькою сільською радою від імені ОСОБА_4 посвідчувалися заповіти: від 22.09.2010 року за № 73 та від 19.08.2013 року за № 367 (а.с. 20).
Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодіння складається із: житлового будинку - літера А, веранди - літера а, навісу - літеар а1, прибудови - літера а2, гаража - літера Б, вбиральні - літера В, сараю - літера Г, літньої кухні - літера Г1, прибудови - літера г, погрібу - літера г1, прибудови - літера г2, прибудови - літера г3, бані - літера г4, огорожі - № 1, воріт - № 2, хвіртки - № 3, питної колонки - № 4. Будинок має загальну площу 67,7 кв.м., житлову 47,8 кв.м., допоміжну 19,9 кв.м. (а.с. 28-35).
За висновком про вартість об'єкту нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оцінений в розмірі 99547, 50 грн (а.с. 36).
За життя ОСОБА_4 заповіла свій житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частках (а.с. 21).
Відповідно до архівної довідки № 184 від 06.08.2024 року, виданої КП «БМБТІ», право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 26).
Випискою з погосподарської книги Торговицького старостинського округу Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області зазначено, що головою домоволодіння, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , від моменту побудови будинку 1970 року до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була ОСОБА_4 (а.с. 23).
Згідно довідки № 627 від 23.07.2024 року, виданої Торговицьким старостинським округом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,32 га, з них: 0,25 га з цільовим призначенням - «Для будівництва і обслуговуваня житлового будинку, господарських будівель і споруд» та 0,07 га - «Для ведення особистого селянського господарства». Право власності на земельну ділянку відсутнє. Земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Торговицького старостинського округу Новоархангельської селищної ради (а.с. 25).
З інформації, наданої Державним нотаріальним архівом Кіровоградської області підтверджено відсутність в документах архівного фонду «Торговицька сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області» в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету сільської ради за 1970-1973, 1975/1978 роки, протоколах сесій за 1974 рік відомості виділення земельної ділянки під забудову, надання дозволу на будівництво житлового будинку, оформлення права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Згідно спадкової справи № 4/2021, із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , звернулися спадкоємці: син - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_1 , внучка - ОСОБА_3 (а.с. 65-67).
Постановою приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області від 31.07.2024 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що належить покійній ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що спадкоємець не подав правовстановлюючих документів на спадковий будинок оформлених належним чином (а.с. 22).
Приймаючи рішення в справі суд виходить з наступних положень законодавства:
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Однією з таких підстав, відповідно до статті 1217 ЦК України, є спадкування майна за законом.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7від 30.05.2008року, якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
На підставі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Після чого, відповідно до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).
Згідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності вищевказаним Законом, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Згідно зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно Листа ВВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування при вирішенні зазначеної категорії справ суду слід звернути увагу на наявність таких документів: - виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві; - технічного паспорту на будинок; - висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних, протипожежних вимог; - рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; - відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; - постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Щодо обраного позивачкою способу захисту суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до чч. 1 та 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок позивачка посилається на відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", дія якого поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з ч.1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 вищезазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Так, відповідно до п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об'єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.
Відповідно абз. 3 п. 78 Порядку документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 79 Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Враховуючи наведені норми діючого законодавства, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державному реєстратору подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Відповідно до пункту 80 Порядку державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 31 цього Закону для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, звернутись до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.
Для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:
- документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке було набуто за життя померлим, але не було зареєстроване належним чином, державний реєстратор перед видачею витягу вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Отже, діючим законодавством встановлений позасудовий порядок державної реєстрації права власності на житлові будинки, які збудовані до 05 серпня 1992 року, а у випадку прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації, особа має право на оскарження цього рішення до Міністерства юстиції, його територіальних органів або до суду.
Разом з тим, доказів на підтвердження звернення до державного реєстратора з відповідною заявою та рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно позивачкою суду не надано.
Виходячи з матеріалів справи, зокрема з технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що житловий будинок побудовано до 5 серпня 1992 року, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за умови подання позивачкою державному реєстратору документів, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Позивачкою не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення її прав та наявності підстав для визнання права власності на житловий будинок у судовому порядку.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Системно-структурний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що спадкоємець, який бажає оформити свої спадкові права на об'єкт нерухомості, правовстановлюючий документ на який не був отриманий за життя спадкодавцем, подає державному реєстратору прав на нерухоме майно заяву про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт нерухомості за спадкодавцем, до якої додає документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком № 553, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Відповідно до п. 4.15. ч. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
З огляду на викладене, позивачка не позбавлена можливості звернутися до державного реєстратора чи нотаріуса з метою внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності спадкодавця, надавши останнім документи передбачені п. 66 вищевказаного Порядку та документи від нотаріуса, який завів спадкову справу.
Після внесення відомостей до Державного реєстру прав про спадкодавця, як власника щодо об'єктів нерухомого майна видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно може бути вчинена нотаріусом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Слід зауважити, що суд не приймає до уваги надану позивачем довідку № 627 від 23.07.2024 року, видану старостою Торговицького старостинського округу Новоархангельської селищної ради, де зазначено, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області, оскільки староста не має повноважень щодо встановлення чи визначення права власності на об'єкт нерухомості.
Окрім того, суд не бере до уваги висновок про вартість об'єкту нерухомого майна, оскільки згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно статті 3 вказаного Закону України, незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Доказами на підтвердження права власності на вказане нерухоме майно могли бути: виписки з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку; документи щодо права користування або право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, або щодо виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку.
Суд вважає, що позивачем не доведено, не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_4 за час свого життя набула право власності на вказаний житловий будинок. Проте жодного документу на підтвердження того, що ОСОБА_4 мала право власності на вказаний будинок, позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку про те, що оскільки спадкодавець за своє життя не оформив право власності на житловий будинок, не набув такого права власності, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, то спірне майно (житловий будинок) не може входити до складу спадщини, а відтак відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/3 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Разом з тим, слід зазначити, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
При цьому, суд вважає, що оскільки визнання позову відповідачем, яке викладене ним у заяві, суперечить закону, томусуд відмовляє у прийнятті зазначеної позиції відповідача, а вирішує справу на підставі наявних у справі доказів з урахуванням вимог чинного цивільного законодавства України та висновків про застосування норм права, викладених у відповідних постановах Верховного суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати по цивільній справі суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України відносить за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 13, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку в порядку спадкування за заповітом - відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачкою.
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Копію даного рішення направити учасникам справи.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 09.04.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживає: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , видав Орган 3525 від 04.05.2020 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: