Справа № 404/7164/23
Номер провадження 2/404/1129/24
14 травня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У серпні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 03 березня 2012 року у розмірі 33 198,29 грн. та судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 03 березня 2012 року.
14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві.
Вказано, що відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 07 липня 2023 року має заборгованість у розмірі 33 198,29 грн., а саме: 26 838,29 - заборгованість за кредитом, 6 360 грн. - заборгованість за відсотками.
За вказаного АТ КБ «ПриватБанк» змушений звернутись з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Згідно ухвали судді від 25 вересня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02 травня 2024 року вищевказане заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда скасовано, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, якою просив відкласти розгляд справи.
Відповідач до суду не з'явилась про день та час розгляду справи повідомлялась, відзив на позов до суду не подала.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02.
За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав.
Судом установлено, що 03 березня 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14.08.2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк».
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг.
Також до суду подано копію паспорту споживчого кредиту, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти по кредитним картам, підпис кредитодавця та споживача.
На підтвердження факту отримання кредиту, позивачем надано виписки по картках, довідку про зміну умов кредитування і обслуговування кредитної картки та довідку про надання відповідачу карток із зазначеними номерами рахунку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 07 липня 2023 року становить 33 198,29 грн., а саме: 26 838,29 - заборгованість за кредитом, 6 360 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт було неодноразово змінено.
Також, з довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідач 26.09.2011 отримала картки.
Крім того, з довідки про рух коштів вбачається, що після чергового збільшення кредитного ліміту позичальник користувалась кредитними коштами.
Тобто, зазначене свідчить про інформованість позичальника про збільшення її кредитного ліміту, а її активні дії щодо використання кредитних коштів - про згоду на таке збільшення.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами (отримувала готівку у банкоматі, купувала товари, перераховувала кошти на інші рахунки тощо та здійснювала повернення коштів банку), внаслідок чого, як вважає позивач, і виникла заборгованість, яку відповідач отримала та повністю не повернула банку.
Разом з цим, суд здійснив власний розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти в розмірі 117 736,22 грн.
При цьому, відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості сплачено 168 638,37 грн.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів вважає, що фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та не повернення їх у повному обсязі банку свідчить про порушення прав позивача, тому він вправі вимагати їх захисту у судовому порядку.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач власного альтернативного розрахунку заборгованості до суду не надавала.
Отже, вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з позичальника, суд зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме сума фактично отриманих та неповернутих коштів.
Таким чином, враховуючи фактично отримані відповідачем кредитні кошти нею сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості, станом на дату звернення до суду у позичальника перед Банком відсутня заборгованість.
АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути окрім тіла кредиту (сума, яка була фактично отримана позичальником), ще й заборгованість за простроченими відсотками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» не містять підпису відповідача, тому суд не бере їх до уваги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Суд зазначає, що наявність у указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування кредитних продуктів та у якому зазначено орієнтовну процентну ставку у пільговий період та процентну ставку поза межами пільгового кредиту; процентну ставку, яка застосовується при невиконанні позичальником зобов'язання, тощо.
За загальним правилом, підписання паспорту споживчого кредиту повинно передувати укладенню кредитного договору з позичальником та має тимчасовий характер, що слідує з його змісту, проте, як вбачається із матеріалів справи, паспорт був підписаний 04 березня 2021 року.
Одночасно АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що нарахування боргу банк здійснював згідно положень вказаного паспорту кредитування, що вбачається з наданих розрахунків, протягом усього строку кредитування.
Зокрема, зазначений документ містить основні умови кредитування, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію з використанням карток.
Отже, відсутні підстави стверджувати про можливість врегулювання правовідносин сторін у справі згідно з вказаним паспортом кредитування підстав немає, адже банком відповідні умови могли змінюватися в односторонньому порядку та вказаний документ суд не бере до уваги.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками, а банк не просив стягнути відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту.
Таким чином, з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків сторонами погоджено не було, а тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову.
Правовий висновок про зарахування на погашення тіла кредиту сплачених позичальником коштів, які кредитор безпідставно зарахував на погашення процентів викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, провадження № 61-11459св19.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 20.05.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова