Справа № 404/9069/24
Номер провадження 2/404/2487/24
12 травня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді Іванової Н.Ю.
при секретарі Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю
У жовтні 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
В обґрунтування поданого позову зазначала, що їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 жовтня 2014 року належить 1/2 частина квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вона отримала 1/2 частину вказаної квартири у спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , іншим співвласником даної квартири є ОСОБА_2 , яка в свою чергу є його дочкою.
Вказано, що відповідач хоча і є власником 1/2 частини квартири та має зареєстроване місце проживання в ній, але у 2007 році виїхала за межі України на постійне місце проживання до Російської Федерації, де прийняла громадянство і до теперішнього часу жодного разу не поверталась в Україну, місце її проживання та знаходження невідоме.
Починаючи з 19 березня 2014 року і до теперішнього часу позивач самостійно відкрито користується та фактично добросовісно володіє всією квартирою, сплачує комунальні послуги, проводить поточні ремонти та інше.
Відповідні твердження підтверджуються довідками ОСББ ЛІДЕР 2020 від 27 вересня 2024 року та 30 вересня 2024 рок, також вказані обставини можуть підтвердити свідки.
Вважає, що вона добросовісно заволоділа чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися 1/2 частиною вказаної вище квартири, тому є підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю.
07 листопада 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
Представник позивача, адвокат Любченка В.М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, повідомлялася належним чином. Відзив на позов до суду не подала.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана частка квартири належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 жовтня 2014 року. Вона отримала 1/2 частину вказаної квартири у спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 1998 року, виданого Кіровоградською міською Радою народних депутатів, іншим співвласником даної квартири є ОСОБА_2 .
Згідно з технічним паспортом вказана квартира складається з трьох кімнат та має 62,17 кв. м2 загальної площі, 37,1 кв. м2 житлової.
Як вбачається з довідки виданої 27 вересня 2024 року головою правління ОСББ «ЛІДЕР 2020», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована, але фактично не проживає з 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 та не сплачує комунальні послуги.
За довідкою від 30 вересня 2024 року, виданою головою правління ОСББ «ЛІДЕР 2020», ОСОБА_1 починаючи з 1997 року і до теперішнього часу проживає, відкрито володіє та користується квартирою за адресою АДРЕСА_1 . Сплачує комунальні послуги. ОСОБА_2 за даною адресою не проживає з 2007 року. Місце її перебування не відоме.
Відповідно до висновку про вартість 3-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість вказаного об'єкта нерухомості становить 1 566 000 грн.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зміст цивільного правовідношення становлять суб'єктивні права та обов'язки учасників правовідносин.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 сформульовано, зокрема, такі висновки: «66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. 67. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18 вказано: «Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником».
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з положеннями ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири за набувальною давністю, позивач стверджувала, що вона з 19 березня 2014 року відкрито і безперервно володіла цим житлом, яке згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 27 березня 1998 року належить відповідачу.
Отже, позивач набула речове право на чуже майно (квартиру) і завжди знала хто являється його власником.
За обставин, коли позивач не мала жодних підстав добросовісно вважати, що вона набула право власності на це майно, являючись лише його користувачем за законом, про що їй було достеменно відомо, вона не має підстав вимагати визнання за собою права власності на це майно за набувальною давністю.
Набуття права власності, зокрема, за набувальною давністю - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності, суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Недоведеність позивачем однієї з обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, унеможливлює задоволення позову про визнання права на майно набувальною давністю.
Посилання на той факт, що позивач продовжує постійно проживати у зазначеній квартирі, добросовісно, безперервно та відкрито нею користується; доглядає та утримує її в належному стані, сплачує всі комунальні послуги; проводить поточні та капітальні роботи не є достатніми підставами для набуття права власності на неї за правилами статті 344 ЦК України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 20.05.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова