ЄУН 396/2344/24
Номер провадження по справі 2/387/214/25
24 квітня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Пінг-понг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 13 січня 2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 850 грн за кредитним договором №1353964 від 31.01.2020.
Свій позов ТОВ «ФК «Пінг-Понг» обґрунтовує тим, що 31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1353964 у електронній формі. Відповідно до умов цього договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 10 000 гривень строком на 23 дні з обов'язком сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним.
20.08.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №02/08, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №1353964 від 31.01.2020 було відступлено на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1353964 від 31.01.2020.
Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків і комісії, у результаті чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 24 850 гривень. Оскільки відповідач відмовляється добровільно погасити цю заборгованість, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 6 позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Судом здійснювались виклики відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судової повістки з матеріалами справи. Поштове відправлення повернуте до суду з поміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2025 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2023 ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" зареєстроване як юридична особа 11.06.2020, види економічної діяльності: 64.99 - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) (а.с.11).
Судом встановлено, що 31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1353964. Відповідно до пункту 1.1 цього договору, позикодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, на строк, передбачений пунктом 1.3, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 строк, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі відповідно до умов і строків, передбачених договором.
Пункти 1.2-1.4 кредитного договору передбачають, що сума кредиту становить 10 000 гривень, а кредит надається строком на 23 дні з 31.01.2020. Згідно з пунктом 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом становлять 3450,00 грн і нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку щоденно.
Згідно з пунктом 2.2.3, можливе продовження строку кредитування на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк користування кредитними коштами на 1 день шляхом продовження після закінчення початкового строку. Таке продовження може здійснюватися кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитом після закінчення попереднього строку, але загальна тривалість не може перевищувати 60 днів.
Пункт 6.1 договору передбачає, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, який доступний, зокрема, через сайт товариства, мобільний додаток або інші засоби.
Згідно з пунктом 4.1 договору, у разі прострочення зобов'язань із сплати заборгованості, починаючи з дня, наступного за датою закінчення строку, визначеного в пункті 1.4 (з урахуванням договорів про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод), позичальник зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але у будь-якому разі не більше 50% від загальної суми кредиту, отриманого позичальником за цим договором (а.с.21-23).
Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 1353964 від 31.01.2020 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 10).
Згідно з копією платіжного доручення №14600385 від 31.01.2020, ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача, ОСОБА_1 , кошти у сумі 10 000,00 гривень відповідно до договору №1353964 (а.с. 39).
Таким чином, ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі.
Також судом встановлено, що 20.08.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №02/08, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (а.с. 25-28).
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, ТОВ «Фінансова компанія "Пінг-Понг"» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1353964 від 31.01.2020. Загальна сума заборгованості становить 24 850,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - залишок основної суми боргу; 12 450,00 грн - за залишком по відсотках; 1200 грн - за комісією; 1200 грн - за пенею (а.с. 12).
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №02/08 від 20.08.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1353964 від 31.01.2020. Загальна сума заборгованості також становить 24 850,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 12 450,00 грн - за залишком по відсотках; 1200 грн - за комісією; 1200 грн - за пенею (а.с. 13).
Згідно із відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 1353964з'ясовано, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Мілоан" у розмірі 24 850,00 грн, з яких: 10 000,00 грн залишок по тілу кредиту; 12450,00 грн залишок по відсотках, 1200 грн за комісією, сума заборгованості за пенею 1200 (а.с.14).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 31.01.2020 між відповідачем та ТОВ "Мілоан" в електронній формі на підставі оформлення та подання ТОВ "Мілоан" відповідної анкети-заяви на кредит №1353964 від 31.01.2020 підписаної позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір, було укладено договір про споживчий кредит, та відповідач була ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.
Суд зазначає, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, за яким з рахунку ТОВ "Мілоан", перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Щодо правомірності нарахування комісії відповідачу в сумі 1200 гривень, суд зазначає, що відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
Крім того, за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність'визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У зв'язку з викладеним, дійшов до висновку про незаконність положення кредитного договору, яке встановлює обов'язок відповідача по сплаті комісії за надання кредиту у розмірі 12,0% суми кредиту 1200 гривень. Отже, в стягненні заборгованості з комісії в сумі 1200 грн необхідно відмовити.
Щодо нарахування відповідачу ОСОБА_1 пені, суд зазначає, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину;
- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов'язок припиняється без його виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 01 жовтня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховується пеня, суд дійшов до висновку про необґрунтованість стягнення з ОСОБА_1 суми пені в розмірі 1200 грн, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №1353964, підлягають частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" заборгованості в розмірі 22 450,00 грн, з яких: 10 000,00 грн залишок по тілу кредиту; 12450,00 залишок по відсотках.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 укладений між ТОВ "Фінансова компанія «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М.; детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М. від 11.11.2024; додаткова угода №1353964 до Договору №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024, платіжну інструкцію в національній валюті від 27.11.2024 №2711СЗ-568; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5618/10; акт про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом від 11.11.2024
Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов'язані з розглядом справи, але вважає, що їх розмір не є пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.
Так, з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість та порядок судового провадження, суд переконаний, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними.
Оскільки рішенням суду позов задоволено повністю, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача понесені на правничу допомогу до суми 5000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності. В пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог становить - 4517 гривень 10 копійок
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведененого, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2188,44 грн, що в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог становить .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Пінг-понг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" заборгованість за договором про споживчий кредит №1353964 від 31.01.2020 в розмірі 22450 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят) гривень, з яких: 10 000,00 грн залишок по тілу кредиту; 12450,00 залишок по відсотках.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" витрати за сплату судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" витрати на правову допомогу у розмірі 4517 гривень 10 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" (07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симони Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.