Справа №348/567/25
Провадження № 2/348/542/25
19 травня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
представника позивача - адвоката Куцого О.С.,
представника відповідача - адвоката Романишина Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Куций О.С., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що вона проживала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2018р. В результаті спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не брав, тому у 2019 році позивач змушена була звернутися до суду із позовом про стягнення з нього аліментів. Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019р. відповідач зобов'язаний був виплачувати на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.
На час розгляду Надвірнянським районним судом позовної заяви про стягнення аліментів позивач займалася домашнім господарством, здійснювала догляд за малолітнім сином, однак на даний час спільний син сторін по справі навчається у 6-му класі Надвірнянського ліцею №3, відвідує позашкільні гуртки англійської мови, у зв'язку із чим збільшилися витрати на його утримання та виховання його у школі, таким чином з часу прийняття Надвірнянським районним судом у 2019 році рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 станом на сьогодні у позивача погіршилося матеріальне становище. Враховуючи високий рівень інфляції в країні, аліменти, які стягуються з відповідача, не забезпечують нормального та достатнього рівня життя дитини. Позивачу важко самостійно забезпечувати сина всім необхідним. Відповідач до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України постійно працював неофіційно на лісозаготівельних роботах у Російській Федерації, на даний час відповідач проживає та працює у Польській Республіці як різноробочий. Таким чином отримує нерегулярний і мінливий дохід, який повністю витрачає на свої потреби, а тому зможе сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі по 8000,00грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.
Тому позивач просить збільшити розмір аліментів, який визначений рішенням суду на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1500 грн. на 8 000, 00 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
16.04.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача адвокат Романишин Д.М. зазначив, що позовні вимоги відповідач не визнає, просить в позові відмовити, оскільки ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо матеріального забезпечення дитини, сплачує аліменти присуджені судом, щомісячно, окрім того, по можливості додатково надсилає кошти для дитини, які не входять в оплату аліментів. Позивачем не надано жодного доказу про погіршення її матеріального становища станом з дати присудження аліментів рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року. Також в матеріалах справи відсутня інформації про її доходи, наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, яке могло бути набуте після 2019 року. Єдиний документ, який позивачем додано до позовної заяви є акт обстеження № 227 від 04.03.2025 року, складений депутатом Надвірнянської міської ради, зміст якого написаний зі слів заявниці.
Щодо матеріального та сімейного становища відповідача слід зазначити наступне. Відповідач ОСОБА_2 ніде офіційно не працевлаштований, зайнятий тимчасовими заробітками в Республіці Польща, є різноробочим. Його доходи є мінливими. Зароблених коштів відповідачу вистачає на оплату оренди житлового приміщення, придбання продуктів харчування та сплату аліментів. 09 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 . На утриманні в ОСОБА_2 в другому шлюбі є двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина відповідача не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Тобто, станом на сьогоднішній день в ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_3 , на утриманні двоє малолітніх дітей від другого шлюбу та дружина ОСОБА_8 .
Представник позивача - адвокат Куций О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Також пояснив, що з часу присудження аліментів матеріальний стан позивача погіршився, натомість у відповідача матеріальний стан покращився, його дохід є високим та він має можливість сплачувати аліменти у такому розмірі. Не заперечував, що відповідач сплачує аліменти у раніше визначеному розмірі, також додатково надсилає кошти на утримання дитини.
Представник відповідача - адвокат Романишин Д.М. в судовому засіданні пояснив, що ним було подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Це була його первісна позиція. Зауважив, що після розірвання шлюбу з позивачем, відповідач уклав другий шлюб, в якому народилось двоє дітей, яких він утримує, а також утримує дружину. Працює у Польщі різноробочим, його дохід є невисоким, несе витрати на оренду житла, купівлю продуктів харчування. На сьогоднішній день відповідач змінив позицію щодо позовних вимог і погодився сплачувати аліменти у розмірі 2 000,00 грн., оскільки розуміє що його спільний син з позивачем також потребує матеріального забезпечення.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 14 січня 2013 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2018 р. по справі №350/1885/18 було розірвано, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено проживати разом із позивачем (а.с.9).
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач (а.с.8).
Рішенням Надвірнянського районного суду від 03 жовтня 2019 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-12).
Позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження № 227 від 04 березня 2025 року. Також в акті зазначено, що ОСОБА_1 одна опікується та виховує малолітнього сина ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_1 у вихованні сина його батько не бере участі(а.с.13).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.01.2020 року, 09 січня 2020 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 (а.с.35).
Від другого шлюбу у відповідача народилося ще двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.35, зворот, - 36), які разом з дружиною ОСОБА_8 перебувають на утриманні відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст ст. 181, 183, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тобто, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, пов'язаних з обов'язком батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Наведений висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 682/3112/18 від 04 березня 2020 року.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2025 рік в Україні встановлено Законом «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Так, статтею 7 вказаного Закону встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень .
ОСОБА_3 виповнилося 12 років, а мінімальний розмір аліментів на дитину його віку згідно вимог СК України повинен бути не менше, ніж 1598 грн на місяць, тобто розмір аліментів у розмірі 1 500 грн на місяць, які стягнуті за рішенням суду, є завідомо недостатнім.
Звертаючись з позовною вимогою про збільшення розміру аліментів, стягнутих рішенням Надвірнянського районного суду від 03 жовтня 2019 року з відповідача на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, позивач зазначила, що з часу присудження аліментів на утримання сина ОСОБА_4 її матеріальне становище значно погіршилось, а матеріальний стан відповідача навпаки значно покращився, оскільки він тривалий час проживає та працює за межами України, зокрема в Польщі, має постійний дохід.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що відповідач не має постійного офіційного місця роботи, виконує свої обов'язки по сплаті аліментів, по можливості додатково надсилає кошти для дитини, які не входять в оплату аліментів. Станом на сьогоднішній день у відповідача ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_9 , на утриманні перебувають ще двоє малолітніх дітей від другого шлюбу та дружина ОСОБА_8 , яка знаходиться у декретній відпустці. Відповідач погоджується на сплату аліментів у розмірі 2 000 гривень на утримання сина ОСОБА_4 , щомісячно до досягнення ним повноліття.
Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров'я, які б унеможливлювали сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відповідач суду не подав.
Разом з тим позивачем не доведено, що матеріальний стан відповідача суттєво покращився та дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 8000,00 грн., який просить позивач.
Судом встановлено, що присуджений з відповідача розмір аліментів - 1 500 грн. на дитину щомісячно, на даний час не надає можливості для рівної участі обох батьків у забезпеченні мінімально необхідних потреб дитини, виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Необхідність нести зростаючі витрати на утримання дитини внаслідок зростання споживчих цін на товари та послуги, необхідні для утримання та розвитку дітей об'єктивно призводить до погіршення матеріального становища позивачки та покладає на неї надмірний майновий тягар.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів підлягають до часткового задоволення, оскільки позивачкою доведено підстави для зміни розміру аліментів у зв'язку зі зміною її майнового стану, а відповідач, як батько, не зважаючи на те що має на утриманні двох малолітніх дітей від другого шлюбу та дружину ОСОБА_8 , повинен надати таку матеріальну допомогу у вигляді аліментів. Тому суд вважає за доцільне збільшити розмір аліментів з 1 500,00 грн. до 2000,00 грн. та стягувати їх на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
На переконання суду, саме такий розмір аліментів узгоджується з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти, сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а не з моменту подання цивільного позову до суду.
Щодо стягнення судових витрат суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача у розмірі 1211 гривень 20 копійок за вимогу про збільшення розміру аліментів.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової допомоги № 025 від 05 березня 2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат з детальним описом робіт (виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги), квитанція про сплату грошових коштів № 008/2025 від 07.03.2025 року у розмірі 5 000, 00 грн., сплачених позивачем ОСОБА_1 адвокату Куцому О.С. (а.с.14-16). Вказані докази суд визнає належними на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 5000,00 грн., при цьому суд вважає, що понесені позивачем витрати є реальними та необхідними у зв'язку з наданням їй правничої допомоги у справі.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на оплату правової допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 1 250,00 грн. (5 000,00 грн. х 2 000,00 грн./ 8 000,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191,192 СК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Змінити (збільшити) розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі № 348/1047/19 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.
Відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року у справі №348//1047/19.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн.00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 .
Представник позивача: адвокат Куций Олександр Степанович, адреса місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 25А.
Представник відповідача- адвокат Романишин Дмитро Михайлович, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 25 А.
Повний текст рішення складений 20.05.2025.
Суддя Т.А.Бурдун