Справа № 346/1907/25
Провадження № 3/346/887/25
19 травня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жительку та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, пенсіонерку, за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
07.04.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в якому вказано, що вона зазначеного дня о 19:20 год. в АДРЕСА_1 , умисно ображала та погрожувала фізичною розправою своєму чоловіку ОСОБА_2 , що проживає разом із нею,чим завдала шкоду психічному здоров'ю потерпілого та вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про його час і місце повідомлялася, причини неявки суду не повідомила, від неї не надійшло заяв про розгляд справи у її відсутності. В судовому засіданні 01.05.2025 року вину у вчиненому діянні категорично заперечила та вказала, що це саме вона викликала працівників поліції у зв'язку з діями ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.
Однак, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №254263 від 07.04.2025 року суть адміністративного правопорушення викладена не повно, без зазначення факту завдання психологічної шкоди ОСОБА_2 діяннями ОСОБА_1 та наслідків від адміністративного правопорушення, тобто не встановлено у чому проявляться завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, у що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 однієї з складових об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як вбачається в письмових пояснень останнього та рапорту помічника чергового Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, носить обопільний характер та за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Як встановлено, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку, можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, пояснень свідків, які були очевидцями події, відеоматеріалів моменту вчинення правопорушення, тощо. В судове засідання викликався потерпілий, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, однак, останній до суду не з'явився з невідомих суду причин.
Враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, приймаючи до уваги те, що на орган, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, покладено обов'язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, тому приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. В зв'язку з цим провадження в даній справі слід закрити.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, -
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Яремин М. П.