Справа №345/1030/25
Провадження № 2/345/684/2025
20.05.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого - судді Миговича О.М.
секретаря - Бабійчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романів Оксана Павлівна до Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно за заповітом,
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (далі-спадкодавець), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Боднарів Калуського району Івано-Франківської області, останнім місцем проживання якої було АДРЕСА_1 , яка була матір'ю ОСОБА_1 (далі - позивач), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_3 на випадок свої смерті 25 січня 1997 року зробила таке заповітне розпорядження: земельний пай в колективному сільськогосподарському підприємстві «Промінь» заповіла ОСОБА_1 , а решта все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_4 . Цей заповіт посвідчений секретарем виконкому Войнилівської селищної Ради народних депутатів та зареєстровано у реєстрі №9.
25 лютого 2025 року позивачем було подано заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Однак, листом приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гаврилюком О.І. повідомлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, передбачений ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР та з поданих документів неможливо встановити, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. Крім того, в заповіті, посвідченому 25.01.1997 року секретарем Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 9, заповідач зазначив спадкоємцем ОСОБА_1 .
Тому позивач змушена звернутись із позовом до суду про встановлення факту та визнання права на спадщину за заповітом.
Представник позивача адвокат Романів О.П. подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити, а розгляд справи здійснювати за їх відсутності.
Представник відповідача подав до суду заяву, в якій зазначила, що при вирішенні позовних вимог покладається на розсуд суду, а розгляд справи просить проводити без їх участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з таких підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
11.08.1996 року на ім'я ОСОБА_3 виданий сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки в розмірі 48,00 умовних кадастрових гектарів на території села Довпотів Калуського району без визначення на місцевості, на підставі рішення Войнилівської селищної ради народних депутатів від 30.11.1995 №5 (а.с.21,22).
Згідно листа від 03.03.2025, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, - згідно із Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 17.03.2000 за № 40 власник сертифікату ОСОБА_3 , вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2025 становить 23444,93 грн, розмір земельної ділянки частки (паю) 48,00 в умовних кадастрових гектарах (а.с.24).
На випадок смерті ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 25.01.1997 секретарем виконкому Войнилівської селищної Ради народних депутатів та зареєстровано у реєстрі №9, яким земельний пай в колективному сільськогосподарському підприємстві «Промінь» заповіла ОСОБА_1 , а решта все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_4 (а.с.12).
При зверненні із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу було відмовлено, в зв'язку з тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, передбачений ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР та з поданих документів неможливо встановити, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. Крім того, в заповіті, посвідченому 25.01.1997 року секретарем Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 9, заповідач зазначив спадкоємцем ОСОБА_1 (а.с.6).
Відповідно до довідки від 30.10.2024 року № 769, виданої виконавчим комітетом Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, у заповіті від імені ОСОБА_3 , що посвідчений 25.01.1997 року за реєстром №9 у імені особи, на яку складено заповіт, було допущено помилку: записано ОСОБА_1 , правильно (відповідно до записів в погосподарському обліку селищної ради і паспорта громадянина України) ОСОБА_1 (а.с.20).
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ст.ст. 315, 316 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення за заявою особи, яка подається за місцем мешкання заявника.
За приписами пп. 1 та 6 п. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд може встановити факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Встановлення факту належності складеного 25.01.1997 заповіту померлої ОСОБА_3 необхідно ОСОБА_1 для оформлення свого права власності на спірну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
За приписами п.6. ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах, а тому суд вважає правильним, те що ОСОБА_1 заявила вимоги в порядку позовного провадження, оскільки встановлення факту належності правовстановлюючого документу стосується права власності на спадкове майно.
Відповідно до ст.ст. 328, 1216, 1218, 1225 ЦК України та ст.81 ЗК України право власності на земельну ділянку набувається на підставах, що незаборонені законом в тому числі і в порядку спадкування.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а тому вона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Таким чином, належним способом захисту майнових прав ОСОБА_1 є визнання її права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Оскільки спадкодавець померла, то виправити помилку у заповіті не представляється можливим, а тому суд вважає, що позивач обґрунтовано звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності заповіту спадкоємцю, так як іншим шляхом цей факт встановити не можливо.
З аналізу наданих доказів, які узгоджені між собою, вбачається, що складений 25.01.1997 заповіт з іменем «Степанія» був складений саме на ОСОБА_1 .
Крім цього слід зазначити, що згідно Словника власних імен людей (Ін-т мовознавства імені О. О. Потебні; уклали: С. П. Левченко [та ін.] ; за ред. С. П. Левченка. - 3-тє вид., випр. і допов. - Київ: Наук. думка, 1967. - 109, [2] c., ім'я Стефанія (Степанія, Степанида, Стефанида) звучить в різних фонетичних модифікаціях, що означає одне ім'я.
Аналізуючи у сукупності всі ці дані, суд приходить до висновку, що 25.01.1997 заповіт складено саме на ОСОБА_1 , ім'я якої помилково було написане секретарем виконкому Войнилівської селищної Ради народних депутатів як «Степанія», тобто була допущена технічна помилка.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 397/1396/19 12.01.2021р. прийняв Поставу у якої наголосив, що вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним вказаний у ст. 1257 ЦК України, а тому, якщо при укладенні та засвідченні заповіту дотримані положення «Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», який затверджений Наказом №3306/5 Міністерства юстиції України від 11.11.2011р., то технічні помилки не можуть бути підставою нікчемності заповіту, оскільки особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення і вони не являються тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.
Таким чином суд дійшов до висновку, що оскільки заповіт 25.01.1997 був підписаний особисто ОСОБА_3 , то розпорядження, яке було викладене нею у заповіті щодо долі належного їй нерухомого майна є дійсним, а тому вимоги позивача повинні бути задоволені.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються нормами ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до відносин спадкування суд застосовує норми ЦК УРСР 1963 року.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після її смерті шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.
ОСОБА_1 як спадкоємець, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, вважала, що таким чином прийняла її, оскільки фактично обробляла та користувалася земельним паєм.
Крім позивача, інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов'язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім'єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом та від спадкового майна не відмовлялася, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення позовної заяви та визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну частку (пай) розміром 48,00 в умовних кадастрових гектарах.
На підставі викладеного ст.ст. 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 392, 1217, 1220, 1223, 1241, 1258, 1261, 1265, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст. 81, п. 16, 17 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Встановити юридичний факт того, що заповіт від 25.01.1997 року зареєстрований в реєстрі №9 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений на користь ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 48,00 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Довпотів Калуського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: