Справа № 182/553/25
Провадження № 2/0182/858/2025
Іменем України
08.05.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Нікопольської міської ради про виділ майна, що перебуває у спільній частковій власності -
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Нікопольської міської ради про виділ майна, що перебуває у спільній частковій власності.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що, на підставі договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Апальковим Є.В. 12.01.2022 року за реєстровим № 54, ОСОБА_2 придбала у спільну часткову власність 3/7 часток у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 . Як відомо з довідки КП «Нікопольське РБТІ» ДОР» № 645 від 08.09.2023 року, об'єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача, володіє ОСОБА_3 , якому, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1969 року р. №1861, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, належить 4/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями. Також, згідно даної довідки, опис об'єкту, станом на 08.09.2023 року, складає: літ.«А» - житловий будинок; літ.«Б» - сарай; літ.«Г» - вбиральня; літ.«Д» - альтанка; № 1-3,І - спорудження; загальна площа об'єкту - 101,7 м2, житлова площа - 68,9 м2. З моменту придбання частини домоволодіння, відповідач за цією адресою не з'являвся, в належній йому частині домоволодіння ніхто не мешкає, за нерухомістю ніхто не слідкує, не здійснюють догляд тощо. Оскільки частина домоволодіння не опалюється, з'явився грибок на спільних стінах, територія подвір'я захаращена травою, дах протікає. У листопаді 2023 року на подвір'ї з'явились дві жінки, які представились спадкоємицями ОСОБА_3 та повідомили, що ОСОБА_3 помер, а вони подали заяву про вступ у спадщину до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, але ще не оформили спадщину. Вона запропонувала здійснити поділ домоволодіння, щоб мати можливість самостійно вирішувати питання із оформленням земельної ділянки, прописки осіб тощо, на що отримала позитивний результат, для чого вони зобов'язувались оформити спадщину для можливості здійснення реєстраційних дій. Позивач, з метою оформлення договору поділу домоволодіння, замовила та отримала в КП «Нікопольське РБТІ» ДОР» висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомості. Однак, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 06.03.2024 року, зареєстрованими співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є позивач. Самостійно перевірити інформацію стосовно смерті відповідача, таабо спадкування третіми особами прав на житловий будинок АДРЕСА_1 , позивач юридично не має, так як доступу до спадкових реєстрів позивач також не має, а, оскільки вона не є родичем відповідача, не може здійснити запит до органів ДРАЦ. Позивач звертався до судових органів з позовною заявою про виділ майна до ОСОБА_3 , але, оскільки під час судового розгляду (справа № 182/1272/24) було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадкоємців, які б виявили бажання вступити у спадщину, що відкрилась після його смерті, не має, не змогла довести справу до логічного висновку. Таким чином, позивач звернулась до Нікопольської міської ради як юридичної особи, яка має право на визнання спадщини відумерлою, оскільки спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні. А представник позивача змушений звернутись до суду та просить виділити в натурі 3/7 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається з: житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м.; сараю (літ.«Б»); спорудження № 1-3, І, що розташовані в АДРЕСА_1 , та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудамидомоволодінні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . А також визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м.; сараю (літ.«Б»), споруджень № 1-3, І.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибувла, від її представника на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає (а.с.54).
Представник відповідача про розгляд справи був повідомлений належним чином, в судове засідання також не прибув, при цьому, скористався своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, та подав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне. Нікопольська міська рада не може бути відповідачем по справі, оскільки, відповідно до листа КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР від 13.04.2022 року № 141, ОСОБА_3 має право власності на 4/7 будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 10.07.1969 року № 1861. Листом Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі від 23.06.2022 року № 1018/20.34-31 підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються, також, до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року. Верховний Суд у Постанові від 27 грудня 2018 року по справі № 530/62/14-ц зазначив, що норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується, також, до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким зі спадкоємців, до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилась після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло, відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Як вже встановлено, ОСОБА_3 помер у 1976 році. Тобто, спадщина відкрилась до 01 липня 2003 року, тому до застосування підлягають норми ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщину або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Також ст.555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Отже, ЦК УРСР не передбачав такої процедури як «визнання спадщини відумерлою», оскільки саме поняття відумерлої спадщини введено та регулюється правилами книги шостої ЦК України. Враховуючи дату відкриття спадщини ОСОБА_3 , якщо ніхто із спадкоємців не прийняв спадщину, то майно перейшло у власність держави в порядку, передбаченому ЦК УРСР. Виходячи з вищевказаного, спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_3 не може бути визнана відумерлою. Тому, Нікопольська міська рада є неналежним відповідачем по справі. У Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року по справі № 201/16327/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таким чином, враховуючи вищевикладене, просять суд врахувати дані пояснення та в задоволенні позову як до неналежного відповідача відмовити (а.с.44-47).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Апальковим Є.В. 12.01.2022 року за реєстром № 54, ОСОБА_2 придбала у спільну часткову власність 3/7 часток управі спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.5-9). Як вбачається з довідки КП «Нікопольське РБТІ» ДОР» № 645 від 08.09.2023 року, об'єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивачки, володіє ОСОБА_3 , якому, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1969 року за реєстровим № 1861, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, належить 4/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями (а.с.11). При цьому, у відповідності до вказаної довідки, опис об'єкту, станом на 08.09.2023 року, складає: (літ.«А») - житловий будинок; (літ.«Б») - сарай; (літ.«Г») - вбиральня; (літ.«Д») - альтанка; № 1-3,І - спорудження; загальна площа об'єкту - 101,7 м2, житлова площа - 68,9 м2. Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна № 1080 від 30 листопада 2023 року, підготовленого КП «Нікопольське РБТІ» ДОР», 3/7 частки, належні ОСОБА_2 ,за технічними показниками є відокремленими, має окремий вихід і може бути виділена в натурі (а.с.26).
Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише, відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), співвласнику передається частина нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Як роз'яснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до п.6 вищенаведеної Постанови, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом /квартиру/. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Зазначена правова позиція викладена, також, в Постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається, згідно із законом, або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що частка, яку позивач просить виділити, знаходиться на земельній ділянці, яку позивач не може оформити, оскільки будинок належить на праві спільної часткової власності, що є однією з підстав для звернення з даною позовною заявою, зважаючи на технічну можливість виділу в натурі вказаних частин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Нікопольської міської ради про виділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, - задовольнити.
Виділити в натурі 3/7 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається з житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м.; сараю (літ.«Б»); споруджень № 1-3, І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами(домоволодінні), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м.; сараю (літ.«Б»); споруджень № 1-3, І.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал