Справа № 182/2843/25
Провадження № 1-кс/0182/447/2025
Іменем України
16.05.2025 року м. Нікополь
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сслідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року за №120250241340000198 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не прцевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
за участю сторін провадження :
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
свідка ОСОБА_7
16 травня 2025 р. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року за №120250241340000198 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством день, час та за невідомих обставин, маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, придбав бойові припаси, за місцем проживання до моменту вилучення працівниками Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 14.05.2025 працівниками Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області в результаті обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-24/19190-БЛ від 15.05.2025 року, 75 патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами.
Тобто, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим слідством день, час та за невідомих обставин, без передбаченого законом дозволу, регламентованим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ), придбав, відповідно до висновку №СЕ-19/104-24/19190-БЛ від 15.05.2025 року експерта, 75 патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами та зберігав їх за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 до моменту вилучення працівниками Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_8 інкримінованому йому злочину повністю підтверджується наступними доказами:
?Протоколами допитів свідків;
?Протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками;
?Протоколом обшуку;
?Висновком експерта;
?Іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи той факт, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідно забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тому виникла необхідність обрати запобіжний захід у відношенні підозрюваного, який попередить настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_5 може впливати на свідків, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору, суді та покинути відомі слідству його можливі місця перебування;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає можливість передачі його на поруки;
- не підтверджено факт наявності у ОСОБА_5 будь-яких заощаджень, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
- введення в країні воєнного стану потребує вжиття державою більш суворих заходів для збереження правопорядку у країні, недопущення вчинення в умовах війни нових тяжких та особливо тяжких злочинів, застосування до обвинуваченого запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, існування зазначених ризиків, не є дійовим фактором, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, оскільки останній безперешкодно зможе покинути місце проживання, і таким чином ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків.
Таким чином, наданими матеріалами клопотання доведено відсутність обставин, передбачених ч. 3 ст. 176, п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам передбаченим п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Враховуючи вищевикладене виникла необхідність обрання у відношенні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, який забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , в якій мешкає його мати ОСОБА_7 . Зобов'язується не вчиняти нових злочинів, з'являтись до слідчого за першою вимогою, ухилятися від слідства та суду також не буде.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначила, що вона є матір'ю підозрюваного ОСОБА_5 . Вона на праві приватної власності має 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Також зазначила, що вона не заперечує, щоб до її сина ОСОБА_5 був застосований домашній арешт за її адресою. На підтвердження зазначених відомостей, до матеріалів клопотання надала для доручення: копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 та копію свідоцтва на право власності від 25.09.2002 року, за адресою: АДРЕСА_3 .
Адвокат підозрюваного заперечував проти клопотання слідчого підтримав клопотання свого підзахисного. Також просив долучити до матеріалів клопотання характеристику надану головою ОСББ «Борисфен».
Вислухавши прокурора, адвоката, підозрюваного та свідка, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію;
7) майновий стан;
8) наявність судимостей;
9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як вбачається з наданих копій матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинені кримінальні правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 263 КК України внесені до ЄРДР 14.02.2025 за №12025041340000198.
15 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема: протоколами допитів свідків; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками; протоколом обшуку; висновком експерта та іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення /злочину/.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Так, у клопотанні слідчим заявлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду; ризик незаконного впливу на свідків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків.
Так, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідків) об'єктивно існує, бо підозрюваний може незаконно впливати на них з метою зміни показів.
З огляду на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, існування даного ризику не виключається.
Слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_5 злочин належать до категорії тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3-х до 7-ми років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 даного кримінального правопорушення; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; а також те, що ОСОБА_5 не одружений, на утриманні нікого не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, що, на переконання слідчого судді, дає певну характеристику особі підозрюваного. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим під час судового розгляду ризикам.
Так, особисте зобов'язання не зможе перешкодити можливості переховування підозрюваним; вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Жодних звернень щодо передачі ОСОБА_5 на поруки не надходило. Домашній арешт щодо ОСОБА_5 застосувати також недоцільно.
Отже з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення /злочину/, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Що стосується заявленого стороною захисту клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відомостей щодо неможливого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надано. Тому, суд вважає за можливе у задоволенні сторони захисту відмовити.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні нікого не має, вважає необхідним та достатнім встановлення застави згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 грн.
При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження,
Альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- не відлучатися з м. Нікополь, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_8 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись статтями132,176-179, 181,194,206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого відмовити.
Обрати щодо ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу не більше ніж 60 днів, тобто з 11.05 год. 14.05.2025 року до 11.05. год 12.07.2025 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 ( сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею у даній ухвалі, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- не відлучатися з м. Нікополь, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі нез'явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п'яти днів з дні її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1