25.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/3670/25
Номер провадження: 2/205/2676/25
25 квітня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2003 року. Від сумісного подружнього життя мають двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та які проживають із позивачем і знаходяться на її утриманні. Відповідач на даний час працездатний, але добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення синами повноліття та продовжити до виповнення 23-х років за умови, що вони будуть продовжувати навчання.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання
відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2003 року.
Судом також встановлено, що від сумісного подружнього життя сторони мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.2007 року та малолітнього сина -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.09.2015 року, які зараз мешкають разом із позивачем та перебувають на її утриманні.
Інших спільних дітей сторони не мають. Доказів наявності аліментних зобов'язань відповідача перед іншими особами матеріали справи не містять.
Згідно довідки Дніпропетровського індустріального фахового коледжу від 26.02.2025 року № 121/01-12 н/ч ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на 3 курсі денного відділення такого навчального закладу на бюджетній основі. Термін навчання з 01.09.2022 року по 30.06.2026 року.
Оскільки сторона позивача наполягає на неналежному виконанні відповідачем свого законодавче закріпленого обов'язку щодо утримання дітей, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, суд вказує про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3ст. 181 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені
стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
В даному випадку суд виходить з того, що відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб, має можливість самостійно визначати обсяг забезпечення себе роботою та відповідно отримання доходів від такої роботи, інших осіб на утриманні не має.
За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, розмір витрат, які несе позивач на утримання дітей, стан здоров'я та матеріальне становище самих дітей; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи ту обставину,що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд визначає розмір аліментів на дітей з батька у відповідності до встановлених обставин, що мають значення для вирішення цього питання, та вимог закону, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання синів, та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 10 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідач, будучи, батьком дітей зобов'язаний їх матеріально утримувати.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дитину, суд зазначає про наступне.
Згідно ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналогічні за своїм змістом висновки викладені у пункті 20Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»згідно
яких обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
В даному випадку, судом встановлено, що позивач після досягнення повноліття, але не досягнення 23 річного віку буде продовжувати навчання на денному відділенніу Дніпропетровському індустріальному фаховому коледжі по 30.06.2026 року на бюджетній основі.
Суд вказує, що само по собі навчання за бюджетним замовленням не свідчить про таке достатнє матеріальне забезпечення дитини, яке б виключало його потребу в отриманні матеріальної допомоги. Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про зворотне.
Таким чином, суд вважає що навчання повнолітньої дитини на денній формі навчання та відсутності в неї іншого доведеного джерела доходу, зумовлює потребу такої дитини в матеріальній допомозі.
Висновок суду в цій частині узгоджується із правовими позиціями, висловленими, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 760/17457/16-ц (провадження № 61-34814св18) та від 04 грудня 2019 року у справі № 212/6120/18 (провадження № 61-16034св19).
Відтак, суд доходить висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача, починаючи з 20.04.2025 року, аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.04.2025 року, і до моменту досягнення сином двадцяти трьох роківабо завершення навчання (в залежності від того, яка подія наступить першою).
При цьому, у зв'язку з досягненням такою дитиною повноліття слід продовжувати після настання такої події стягнення вже у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання іншого малолітнього сина -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до його повноліття.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання такої дитини після досягнення неї повноліття та до закінчення навчання суд відмовляє, оскільки позивачем не надано жодного доказу який би підтверджував обставину навчання такої дитини після досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відтак суд відмовляє в задоволенні позову у вказаній частині через його недоведеність.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування, суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.1ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, у зв'язку із чим такий обов'язковий платіж підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Враховуючи вищевикладене з відповідача слід стягнути у дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 55, 180-184, 191, 200 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), починаючи з 10 березня 2025 року по 19.04.2025 року.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, на користь матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), починаючи з 20 квітня 2025 року.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) батька, щомісячно на утримання повнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 квітня 2025 року і до моменту досягнення сином двадцяти трьох років або завершення навчання (в залежності від того, яка подія наступить першою).
5. Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
6. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як повнолітньої дитини - відмовити.
7. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.