Справа № 178/1005/25
19 травня 2025 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025046460000023 від 28.03.2025 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ладижинські Хутори, Гайсинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, має повну загальну середню освіту, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно не працює, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією в посаді матрос резерву запасного взводу 92 запасної роти, у військовому званні «матрос», військової частини НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, матросом, і, проходячи її на посаді матроса резерву запасного взводу 92 запасної роти, військової частини НОМЕР_1 , у на початку березня місяці 2025 року, перебуваючи у м. Миколаїв, у мережі «Інтернет», знайшов оголошення про виготовлення посвідчень водія, після чого, у ОСОБА_3 , виник протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а саме вищевказаного посвідчення водія.
На початку березня 2025 року, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, під час спілкування з невстановленою в ході досудового розслідування особою, на пропозицію останньої погодився та невстановленим в ході досудового розслідування шляхом надав свій фотознімок та зразок підпису, для подальшого внесення його до посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім'я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Після цього, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, використовуючи отримані від ОСОБА_3 , фотознімки з його зображенням та зразок його підпису, з допомогою знакосинтезуючого пристрою типу термотрансферного, сублімаційного принтерів підробила вищевказаний офіційний документ.
Реалізуючи свій протиправний умисел направлений на пособництво в підроблені офіційного документу, на початку березня 2025 року, ОСОБА_3 , отримав посвідчення водія НОМЕР_2 заповнене на його ім'я, чим фактично набув завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія, який почав зберігати при собі з метою його подальшого використання .
Крім того, ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, матросом, і, проходячи її на посаді матроса резерву запасного взводу 92 запасної роти, військової частини НОМЕР_1 , у невстановлені у ході досудового розслідування дату, час та місці, на початку березня місяця 2025 року, маючи умисел на придбання, в порушення «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою від 08.05.1993 КМУ № 340 (далі - Положення) завідомо підробленого документа - посвідчення водія, з метою його протиправного використання під час керування транспортними засобами або перевірки документів, що посвідчують особу та громадянство України.
Відповідно до п. 16 Положення, посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС, про що ОСОБА_3 , було достовірно відомо.
Однак, реалізуючи кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія, ОСОБА_3 , на початку березня 2025 року, за допомогою невстановленої особи здійснив замовлення щодо виготовлення підробленого посвідчення водія на ім'я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Далі, ОСОБА_3 отримав підроблений документ, а саме посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім'я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та залишив дане посвідчення при собі з метою подальшого його використання. При цьому, ОСОБА_3 , у сервісному центрі МВС посвідчення водія не отримував, відповідні заліки не складав.
28.03.2025, близько 05 години 26 хвилин, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на своє ім'я, достовірно знаючи про те, що зазначене посвідчення водія підроблене, керував автомобілем «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_3 та був зупинений працівниками поліції Управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровській області на блок посту «Криничанський» за адресою: Дніпропетровська область, Кам'янський район, Криничанської об'єднаної територіальної громади, 916 км автошляху М-30 «Знамянка-Луганськ-Ізварино», згідно ч. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» та п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на вимогу працівників поліції надати документ, що посвідчує особу та громадянство України, пред'явив для перевірки підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , заповненого на ім'я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим фактично використав вказаний вище підроблений документ (посвідчення водія).
Дії ОСОБА_3 . підлягають кваліфікації за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, тобто пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а також використанні завідомо підробленого документа.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду в порядку ст. 302 КПК України.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме: його класифікацію за ст.12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень).
Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Ураховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Питання про речові докази в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, процесуальні витрати - до ст.124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.,
за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_3 визначити міру покарання за сукупністю призначених покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи №СЕ-19/104-25/13102-ДД від 07.04.2025 в сумі 2785,65 грн.
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: посвідчення водія НОМЕР_2 від 17.03.2025 виданого на ім'я ОСОБА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_5