Номер провадження: 22-з/813/217/25
22-з/813/219/25
Справа № 501/5302/23
Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяви Гриб Ірини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року,
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12 листопада 2024 року в задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Петрушко І.С. про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року скасовано, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, в решті відмовлено.
02.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заяви, у яких остання просить суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 витрати понесені нею на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн. та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції у розмірі 40000,00 грн.
В судове засідання, призначене на 15.05.2025 сторони не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 12.05.2025 надійшла заява, у якій представник просить суд розгляд справи за заявами ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу проводити за відсутністю ОСОБА_2 та її представника Петрушко І.С.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим розглянути справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяв, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в суді апеляційній інстанції Гриб І.М. надано наступні докази:
1.копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
2.додаткову угоду №05 до Договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 від 06.01.2025;
3.додаткову угоду №04/1 до Договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 від 20.11.2024;
4.акт приймання -передачі наданих послуг №5 до договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 року та додаткової угоди №05 від 06.01.2025 від 30.04.2025;
5.акт приймання -передачі наданих послуг №4/1 до договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 року та додаткової угоди №04/1 від 20.11.2024 від 30.04.2025;
6.договір про надання правової (правничої) допомоги №12/12 від 12.12.2022;
7.рахунок -фактура №4/1 від 30.04.2025.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 12.12.2022 між адвокатом Петрушко І.С. та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів клієнта.
20.11.2024 між сторонами договору про надання правової допомоги ра №12/12 від 12.12.2022 - Гриб І.М. та адвокатом Петрушко І.С. підписано Додаткову Угоду №04/1 до Договору №12/12 від 12.12.2022, якою було визначено порядок оплати юридичних послуг (гонарару) адвоката Петрушко І.С. за надання юридичних послуг (правової допомоги) у справі №501/5302/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.11.2024.
Вказаною додатковою угодою сторони передбачили, що оплата послуг здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури виставленого адвокатом, протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду по суті спору, у суді першої інстанції, чи ухвалення постанови судом апеляційної чи касаційної інстанції.
Також, між сторонами 30.04.2025 було підписано Акт Приймання-передачі наданих послуг № 4/1 до договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2024, згідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги викладені в Таблиці 4.1 в додатках до цієї заяви.
В подальшому, а саме 06.01.2025 між сторонами договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 - ОСОБА_2 та адвокатом Петрушко I.С., підписано Додаткову Угоду №05 до Договору №12/12 від 12.12.2022 про надання правової допомоги.
Додатковою угодою №05 до Договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 від 06.01.2025 сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонарару) адвоката Петрушко І.С. за надання юридичних послуг (правової допомоги) у справі №501/5302/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25.10.2024.
Вказаною додатковою угодою сторони передбачили, що оплата послуг здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури виставленого адвокатом, протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду по суті спору, у суді першої інстанції, чи ухвалення постанови судом апеляційної чи касаційної інстанції.
Також, між сторонами 30.04.2025 підписано Акт Приймання-передачі наданих послуг №5 до договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2024, згідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги викладені в Таблиці 5 в додатках до цієї заяви.
Заявниця зазначає, що у зв'язку із розглядом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року, відповідача понесла такі витрати на правничу допомогу:
1.годинна консультаційної зустрічі клієнтки із адвокатом для узгодження правової позиції по справі №501/5302/23;
2.підготовка процесуальних документів, а саме апеляційної скарги;
3.участь адвоката у двох судових засіданнях.
Загальна тривалість наданих послуг складає 10,5 год., а їх загальна вартість - 40 000 грн.
Крім того, у зв'язку із розглядом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року, відповідача понесла такі витрати на правничу допомогу:
1.годинна консультаційної зустрічі клієнтки із адвокатом для узгодження правової позиції по справі №501/5302/23;
2.підготовка процесуальних документів, а саме відзиву на апеляційну скаргу Діденка Г.В. та заперечення на клопотання;
3.участь адвоката у двох судових засіданнях.
Загальна тривалість наданих послуг складає 9,5 год., а їх загальна вартість - 30 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, від ОСОБА_1 заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду не надано.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133, 137 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов'язку відшкодувати такі витрати.
Встановлено, що за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_2 просить стягнути втрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., а за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року - 40 000 грн.
Зокрема, встановлено, що за консультаційну зустріч клієнтки із адвокатом для узгодження правової позиції по справіза розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_2 та за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року адвокат просить стягнути по 2000,00 грн. за кожну консультаційну зустріч.
Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду від 17.01.2022 по справі №756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Також такі процесуальні дії, як підготовка процесуальних документів, а саме апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заперечення на клопотання, на думку колегії суддів, не відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру та не є співрозмірними із виконаною роботою, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від заявленої до стягнення суми.
Крім того, ОСОБА_2 просить стягнути витрати на участь адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, які відбувалися 20.03.2025 у розмірі 10000,00 грн. тривалістю 2,5 год. та 24.04.2025 також у розмірі 10000,00грн. тривалістю 2,5 год.
Проте, відповідно до протоколів судових засідань від 20.03.2025 та від 24.04.2025 розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року відбувався одночасно та судові засідання тривали 31 та 17 хвилин відповідно, тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від заявленої до стягнення суми
Відтак, з урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає 6000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки вважає, що саме такий розмір згаданих судових витрат (з урахуванням часу наданих адвокатом послуг) буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 )витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. понесених у суді апеляційної інстанції за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року та апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року.
В задоволенні решти вимог заяв відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2025
Головуючий
Судді: