Номер провадження: 22-ц/813/4013/25
Справа № 521/25532/23
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2024 року у складі судді Тополевої Ю.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з нього на свою користь суму заборгованості в розмірі 66436,68 доларів США, із яких 61108,00 доларів США сума основного боргу, 5328,68 доларів США 3 проценти річних та вирішити питання щодо судових витрат.
Позов обґрунтований тим, що 24.01.2020 року між сторонами укладено в спрощеній формі договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 товар (риба в асортименті, холодильник) з обов'язком сплатити за товар 84445 доларів США. Заборгованість на вказану суму підтверджується актом звіряння заборгованості від 20.01.2020 року. Станом на 27.05.2020 року заборгованість ОСОБА_2 становила 67108 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. 17.06.2020 року між сторонами було погоджено графік часткового погашення суми заборгованості, що підтверджується розпискою, відповідно до якого ОСОБА_2 , в сукупності було сплачено 6000 доларів США. Таким чином, заборгованість становить 61108 доларів США, які відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів. Крім того, позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми, які становлять 5328,68 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 66436 доларів 68 центів США та судовий збір в розмірі 13420 грн.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12 грудня 2024 року доповнено рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000 гривень 00 копійок.
Додаткове рішення мотивоване тим, що у зв'язку з тим, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, тому суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 32000,00 гривень.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати додаткове рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2024 року та постановити нове рішення про відмову в стягненні з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 12 грудня 2024 року обґрунтована тим, що стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000, 00 грн., районний суд не звернув увагу на те, що відповідач є інвалідом 2 групи. Розрахунок судових витрат подано на 7 день після ухвалення рішення суду, що є порушенням цивільно-процесуального законодавства. Стороною позивача взагалі до суду не було подано клопотання про ухвалення додаткового рішення суду. Судом також були норми процесуального права, оскільки судова повістка надіслана була лише 11.12.2024, а судове засідання призначено на 12.12.2024.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.12.2024 року - відмовити, оскільки зміст апеляційної скарги не містить жодних контраргументів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, зводяться фактично до, начебто наявності процедурних порушень, а не щодо визначення необґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
Під час минулого судового засідання сторони надали свої пояснення. В судове засідання, призначене на 15.05.2025 сторони не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 66436 доларів 68 центів США та судовий збір в розмірі 13420 грн.
05 грудня 2024 року представник позивача подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 .
Так, згідно з п. 3, ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з п.5, ч.2 ст.270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та АО «Якових та Партнери» було укладено Договори про надання правової допомоги від 09.02.2023 та від 01.05.2024.
Відповідно до Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 07.11.2023 року, Акту виконаних робіт від 03.12.2024 року вартість наданої правової (правничої) допомоги становить 32000,00 гривень, яка, відповідно до платіжної інструкції №@2PL253106 від 07.11.2023 року була сплачена ОСОБА_1 на користь АО «Якових та Партнери».
У доводах апеляційної скарги, Кочурець Б.В. посилається на те, що розрахунок судових витрат подано на 7 день після ухвалення рішення суду, що є порушенням цивільно-процесуального законодавства, при цьому стороною позивача взагалі до суду не було подано клопотання про ухвалення додаткового рішення суду.
Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача заявив відповідне клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів та повідомив, що відповідний розрахунок буде подано після ухвалення судового рішення. 28.11.2024 рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, при цьому ані позивач ані його представник не були присутні в судовому засіданні в день ухвалення судового рішення, про що зазначено й в самому судовому рішенні.
Повний текст судового рішення було складено 02.12.2024 та 03.12.2024 відповідне судове рішення надійшло представнику позивача до підсистеми «Електронний Суд».
Про вказані обставини було зазначено у відповідному розрахунку та додатково було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідним розрахунком судових витрат. Таким чином, доводи скаржника про те, що рішення є незаконним з огляду на, начебто, пропуск строку є необґрунтованими.
При цьому доводи скаржника про те, що стороною позивача взагалі до суду не було подано клопотання про ухвалення додаткового рішення суду є безпідставними, оскільки розрахунок судових витрат по справі має назву «клопотання», а у його прохальній частині міститься відповідне клопотання із посиланням на відповідні норми ЦПК про стягнення витрат на правничу допомогу.
Безпідставним є і посилання ОСОБА_2 на те, що стягуючи з нього на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн., районний суд не звернув увагу на те, що він - відповідач є інвалідом 2 групи.
Так, дійсно законодавством України, а саме п. 9 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються інваліди II групи. В той же час, в чинному законодавстві відсутні жодні обмеження щодо неможливості покладення витрат на правничу допомогу у разі задоволення позовних вимог на категорії осіб, передбачених п. 9 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», зокрема інвалідів ІІ групи. Таким чином, суд першої інстанції цілком законно не брав до уваги інвалідність Відповідача при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
При цьому, слід зазначити, що представником відповідача в суді першої інстанції не було подано жодних заперечень на відповідний розрахунок.
Посилання ОСОБА_2 на те, що судом також були норми процесуального права, оскільки судова повістка надіслана була лише 11.12.2024, а судове засідання призначено на 12.12.2024 оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, шо хоча і дійсно судова повістка була надіслана лише 11.12.2024, проте представник відповідача маючи можливість не направив клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у випадку наявності бажання приймати участь у судовому засіданні, тому, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.
Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що постановою Одеського апеляційного суду від 15.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року скасоване та ухвалене нове про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому витрати на правничу допомогу у відповідності одо ст. 141 ЦПК України ткож підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 66436,68 доларів США, апеляційним судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 29789,43 доларів США, що складає 44,84% від заявленої суми.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру позовних вимог, які задоволено (44,84%), що становить 14348,80 грн (32000 грн х 44,84%).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Додаткове рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2024 року змінити, зменшивши визначений до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу з 32000,00 гривень до 14348,80 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15.05.2025.
Головуючий
Судді: