Номер провадження: 33/813/1004/25
Номер справи місцевого суду: 496/6073/24
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
05.05.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року,
встановив:
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2024 року о 20:26 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05 «Київ-Одеса», 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 530D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у лікаря - нарколога в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 124309 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Стоянов М.М. просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не у повній мірі надано правову оцінку аргументам сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки проміжок часу (близько 2 годин), міг стати наслідком летального випадку у вигляді смерті тварин, а саме, собак, які у той час знаходилися у вказаному вище автомобілі. З відеозапису убачається, що на місці події, ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що не мав можливості поїхати до медичного закладу з метою проходження огляду, оскільки у салоні автомобіля знаходилися хворі собаки, які потребували постійного догляду та швидкого доставлення додому. Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово звертався до поліцейських з проханням завести собак, а потім поїхати та пройти медичний огляд. Посилаючись на відповідні довідки, апелянт зазначає, що собаки мають хворобливий стан здоров'я та надання їм медикаментів у транспортному засобі викликає неабиякі труднощі у зв'язку з відсутністю необхідного інвентаря та незручністю. На вказані обставини правоохоронці не звертали увагу, навпаки провокували ОСОБА_1 на те аби він відповів, що не хоче їхати до закладу охорони здоров'я. Правові наслідки відмови від проходження огляду йому були роз'яснені вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення. Ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені правоохоронцями у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та засадам розумності, зокрема є доволі оціночними та можуть бути виявлені від ряду причин, інших встановлено не було. Оскаржувана постанова не містить мотивів на спростування аргументів сторони захисту про те, що поведінка правоохоронців була цілеспрямовано направлена на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, час та причини зупинки автомобіля. Правоохоронцями належним чином не роз'яснено ОСОБА_1 права стосовно можливості оскарження та висловлення своїх заперечень у протоколі, не надано для ознайомлення та підпису направлення до медичного закладу та акт огляду, натомість правоохоронцями самостійно внесено відомості до цих документів. Також звертає увагу, що у матеріалах справи фактично відсутнє письмове направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я.
28 квітня 2025 року захисник Стоянов М.В. у поданому до апеляційного суду клопотанні просив відкласти розгляд цієї справи, призначений на 28 квітня 2025 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному, однак доказів (медичних документів) на підтвердження цієї обставини суду не надав.
28 квітня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Стоянов М.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися. Подане захисником 28 квітня 2025 року клопотання апеляційним судом було задоволено та відкладено розгляд справи на 05 травня 2025 року о 15:00 год.
01 травня 2025 року захисник Стоянов М.М. подав до апеляційного суду клопотання у якому знову просив відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в інших судових засіданнях, при цьому доказів, які б підтверджували обставини, наведені ним у клопотанні, адвокат не надав.
05 травня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Стоянов М.М. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши не надання захисником доказів, які б підтверджували поважність причин його неявки в судове засідання повторно, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Стоянова М.М.
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисником не оспорюється та обставина, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), а також те, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення на нього стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 124309 від 06 веренся2024 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп'яніння від 06 вересня2024 року, відеозаписами з ПВР № 470405, 471470. Відхиляючи аргументи сторони захисту щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що: правоохоронцями виявлено у ОСОБА_1 сукупність ознак алкогольного сп'яніння, які були достатніми для висловлення на його адресу вимоги пройти відповідний огляд; у матеріалах справи фактично наявне направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння; відмовляючись від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки залишення собак в автомобілі на невеликий проміжок часу без його (особистого) догляду не несли небезпеку як для собак так і громадян;
З такими висновками суду, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №124309 від 06 вересня 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що ОСОБА_1 «керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
У графі до протоколу додаються, зокрема, зазначено: направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння.
Від підписання зазначеного вище протоколу, внесення до нього пояснень, отримання його копії ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейським зроблено відповідні відмітки.
З відеозаписів, долучених правоохоронцями до матеріалів справи, належність та допустимість яких, як джерела доказів, захисник не оспорює убачається, що неподалік блокпосту правоохоронцями було зупинено транспортниий засіб, у салоні якого, на місці водія, знаходився ОСОБА_1 . Під час перевірки документів на вимогу поліцейського, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, пред'явив посвідчення водія (20:37:33 - час вказаний на відеозаписі). Факт керування транспортним засобом до моменту його зупинки ОСОБА_1 не заперечував. У ході спілкування з водієм, у останнього поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. На вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру) ОСОБА_1 неодноразово відмовився (20:30:06, 20:31:31, 20:38:02 - час вказаний на відеозаписі). І хоча спочатку ОСОБА_1 зазначив, що він згоден проїхати до медичного закладу (20:30:10 - час вказаний на відеозаписі), однак у подальшому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров'я, посилаючись на те, що у салоні автомобіля знаходяться собаки та він не може їх лишити самих. При цьому, поліцейським роз'яснено водієві, що він має пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, або ж на місці зупинки, або ж у закладі охорони здоров'я, та у разі не виконання цього обов'язку, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5 ПДР (30:38:36- час вказаний на відеозаписі). Після чого поліцейським повторно запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у порядку, передбаченому законом на що ОСОБА_1 фактично відмовився, у зв'язку з чим відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що він має відвезти собак додому аби надати їм ліки. Також просив відпустити його з місця події, не складаючи адміністративний матеріали, пропонуючи вирішити питання у позапроцесуальний спосіб.
За результатами складання протоколу, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення, однак від реалізації цього права він відмовився.
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аргументи сторони захисту щодо відсутності у справі доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд оцінює критично, зважаючи на те, що ця обставина ОСОБА_1 на місці події не заперечувалася, після зупинки у салоні автомобіля інші особи, окрім ОСОБА_1 , були відсутні, саме він, як водій транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред'явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Враховує суд і ту обставину, що місцем зупинки транспортного засобу є ділянка дороги Київ-Одеса, поряд з блокпостом.
Сукупність вказаних вище обставин, поза розумним сумнівом, вказують на те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом до моменту його зупинки у часі та місці, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Такими, що суперечать фактичним обставинам цієї справи є також і доводи захисника щодо відсутності у матеріалах справи письмового направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорону здоров'я, оскільки цей документ міститься у матеріалах справи (а.с. 6), який було долучено правоохоронцями.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 для підпису не вручено направлення до закладу охорони, не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки положення профільного законодавства не містять обов'язку поліцейського вручати цей документ (направлення) водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду.
Окрім того, посилання апелянта, що водієві не вручалося письмове направлення на огляд у закладі охорони здоров'я, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цій справі, водій відмовився від проходження медичного огляду, а тому факт не вручення йому цього документа не спростовує наявність у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Не погоджується апеляційний суд і з твердженнями захисника про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено право та не забезпечено можливість наведення своїх заперечень у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки з відеозапису убачається, що водієві було запропоновано реалізувати таке право, однак він на власний розсуд відмовився від надання письмових пояснень.
Також з відеозапису убачається, що перед складенням протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомлено, що у разі відмови від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, після чого в черговий раз запропоновано пройти огляд у порядку, визначеному законодавством, на що водій транспортного засобу не погодився.
Аргументи захисника про те, що ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені поліцейським у ОСОБА_1 на місці зупинки, та які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, засадам розумності, та є доволі оціночними, апеляційний суд відхиляє, оскільки встановлення ознак алкогольного сп'яніння є прерогативою правоохоронців, та за наявності виникнення сумнівів щодо вживання водієм алкоголю, останній зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у порядку, передбаченому законом.
Саме по собі заперечення водієм факту вживання алкоголю, за умови наявності у нього ознак, які вказують на протилежне, не може свідчити про безпідставність такої вимоги зі сторони правоохоронців.
У даному конкретному випадку, ОСОБА_1 було забезпечено можливість спростувати презумпцію правоохоронців щодо вживання ним алкоголю, шляхом проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), проте водій відмовився, посилаючись на власні переконання щодо сумнівності результатів такого огляду, отриманого за допомогою цього приладу, тобто у спосіб, передбачений законом не спростував факт, можливого (ймовірного) вживання ним алкоголю.
Апеляційний суд критично оцінює твердження захисника про те, що поведінка правоохоронців була цілеспрямовано направлена на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки дії правоохоронців під час складання адміністративних матеріалів відповідали засадам законності, водієві об'єктивно було забезпечено реальну можливість виконати обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР, від чого він відмовився на власний розсуд.
Щодо доводів захисника про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності, апеляційний суд зазначає про таке.
Згідно із ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Виходячи із аналізу положень ст. 18 КУпАП, крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це адміністративній відповідальності.
Крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, таких як: наявність небезпеки переліченим у цій статті об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей; небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи; небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди.
У разі заподіяння особою шкоди за відсутності стану крайньої необхідності, зокрема, в умовах, коли особа мала змогу уникнути небезпеки без заподіяння шкоди, вона підлягає адміністративній відповідальності за вчинене на загальних підставах.
Сукупність відомостей, наявних у матеріалах справи не свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки у справі відсутні конкретні відомості (дані) про те, що саме на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення існувала загроза життю чи здоров'я його тваринам, і він з метою відвернення настання ймовірних негативних наслідків та запобігання тяжким наслідкам керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Не можуть слугувати підтвердженням того, що ОСОБА_1 діяв у станій крайньої необхідності і копії медичних документів, поданих захисником до суду першої інстанції, оскільки власником цих тварин зазначена ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
Крім того, рекомендація щодо лікування №000012550 датована 11 жовтня 2024 року, тоді як події щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулися 06 вересня 2024 року, тобто передували складанню вказаної рекомендації. Цей документ містить інформацію щодо рекомендацій ветеринара про те, щоб не залишати тварину у салоні транспортного засобу у сонячну погоду, тоді як події щодо складання матеріалів справи відбулася після 20:00 год. Інша рекомендація по лікуванню №000001102 датована 10 грудня 2021 року, не містить інформації, яка б свідчила про неможливість залишення тварини у салоні транспортного засобу без нагляду власника на певний проміжок часу.
Зважає апеляційний суд і на ту обставину, що ОСОБА_1 пропонував поліцейським вирішити питання у позапроцесуальний спосіб, звертаючись до них з проханням не складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, що спростовує версію захисника про те, що водій у дійсності діяв у стані крайньої необхідності.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисник не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження у справі, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко