Номер провадження: 22-ц/813/454/25
Справа № 507/341/22
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П.
Доповідач Карташов О. Ю.
17.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2
відповідачі - Подільська районна державна адміністрації Одеської області, Любашівська селищна територіальна громада
треті особи - Любашівська селищна рада Подільського району Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Любашівської селищної територіальної громади, третіх осіб: Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на земельну частку (пай)
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому в обґрунтування вимог зазначила, що її мати ОСОБА_4 була членом КСП та працювала майже все своє життя до самої пенсії в колгоспі Іванівської сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла, на момент розпаювання землі була ще жива та мала право на земельний пай. Мати проживала до дня смерті разом із нею, а отже вона прийняла спадщину та являється єдиним спадкоємцем, а тому просила визнати її право на земельну частку (пай) та виділити в натурі в порядку спадкування за законом, земельний пай 4,7 га, який знаходиться в адміністративних межах Любашівського району Одеської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Любашівської селищної територіальної громади, третіх осіб: Любашівської селищної територіальної громади, третіх осіб: Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки спадкодавець ОСОБА_5 за життя не набула права на земельну частку (пай), тому позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, спадкоємці померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на несправедливість, необ'єктивність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції та на те, що воно ухвалене із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
В скарзі зазначено, що апелянти є правонаступниками позивачки ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції однобоко та формально розглянув справу, та у рішенні помилково зазначив, що бабуся апелянтів та рідна мати позивачки не була членом КСП «Іванівське». Апелянти просять врахувати той факт, що ОСОБА_4 , була членом КСП, зазначене підтверджується наявною копією трудової книги колгоспника № НОМЕР_1 , у якій вказано назву колгоспу: 40 р. Жовтня Іванівський колгосп Любашівського району Одеської області, та рік вступу у колгосп: 1932 рік, дата заповнення: 11 січня 1967 рік. Також звертається увага на те, що у трудовій книзі колгоспника перелічені всі роки які ОСОБА_4 працювала в колгоспі, всі записи завірені печатками та підписами до 1977 року. Крім того ОСОБА_4 нагороджена державними нагородами за трудову діяльність в колгоспі, копії яких були залучені до позову.
Також, в апеляційній скарзі апелянти посилаються на постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 27.08.2014 року по справі № 6-12823св14; статтю 6 Конвенції, статті 14, 24, 129 Конституції України; практику ЕСПЛ - і просять зазначене врахувати при розгляді справи.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою, селищний голова Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області Павлов Г. подав до суду відзив, в якому посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, просить відмовити апелянтам в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві наголошується, що матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не належало право на земельну частку (пай), а тому право на земельну частку (пай) не може бути визнано в порядку спадкування за законом. Також, Любашівська селищна рада вважає протизаконними, безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню, апеляційні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом, права на земельну частку (пай) розміром 4,70 умовних кадастрових гектарів, який знаходиться в адміністративних межах Любашівського району Одеської області.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17.11.2023, 02.02.2024, 29.04.2024, 13.05.2024 на адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_3 25.10.2024 року на адресу суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що розгляд справи просить проводити без його участі та він відмовився від спадщини, апеляційну скаргу брата підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Від ОСОБА_1 17.02.2025, 16.04.2025 на адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи.
Селищний голова Любашівської селищної ради Павлов Г. у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу за відсутності представника Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка до дня смерті проживала разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.
Із записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 з 1956 року розпочала працювати в колгоспі «40 років Жовтня» Любашівського району Одеської області та 20 січня 1977 року була зарахована на посаду двірника ЖЕК Іллічівського району.
Відповідно до листа Любашівської РДА від 02 жовтня 2019 року, на ім'я ОСОБА_1 , роз'яснено, що оскільки її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вона не мала права на земельну частку (пай), так як список осіб, які мали право на земельну частку пай по КСП «Іванівське» затверджувався 20 лютого 1996 року на загальних зборах членів КСП «Іванівське».
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 990.
Згідно копії спадкової справи № 38/2023, після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.02.2025 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Любашівської селищної територіальної громади, третіх осіб: Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на земельну частку (пай), як правонаступника прав та обов'язків ОСОБА_1 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті вона проживала з донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_1 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як вбачається з матеріалів справи, список осіб, які мали право на земельну частку (паї) по КСП «Іванівське» було затверджене 20 лютого 1996 року на загальних зборах членів працівників КСП «Іванівка».
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто мати позивачки на момент своєї смерті не набула права на отримання земельної частки (паю) у КСП «Іванівське».
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 за життя набула права на земельну частку пай, доказів, що остання була включена до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов'язковим додатком до акта.
Твердження, що ОСОБА_4 працювала в колгоспі і зазначене підтверджується записами у трудовій книжці, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 право на земельний пай у встановленому законом порядку не набувала.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі та довільного трактування доказів на свою користь.
Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький