про закриття провадження у справі
Справа № 285/1485/25
провадження у справі № 2/0285/1018/25
16 травня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики №2461283 від 10.03.2024, укладеним між останньою та товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агентство необхідних кредитів», в загальному розмірі 20000 грн.
16.05.2025 від представника позивача Романченко Д. П. надійшла письмова заява про закриття провадження у справі, в зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості після подачі вказаного позову. Окрім того, у своїй заяві представник просить повернути товариству з державного бюджету сплачений судовий збір за подання позову, посилаючись на ч.2 ст.255 та п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (далі за текстом - Закон).
Розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Подану заяву про закриття провадження суд розцінює саме як відмову позивача від позову, а не «відсутність предмету спору», як її іменує представник товариства, позаяк логічно-граматичне тлумачення даного словосполучення в контексті наведеної вище правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10.04.2019 у справі №456/647/18, від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі №750/1658/20.
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за договірними зобов'язаннями не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому підстав для закриття провадження у цій справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України немає.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Проявом диспозитивності цивільного процесу є право позивача, окрім іншого, відмовитись від позову як повністю, так і частково.
Враховуючи те, що заява представника позивача про відмову від позову не суперечить закону, не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає, що є підстави для її задоволення та приймає її.
Водночас, у вказаній заяві представник позивача порушив питання повернення судового збору саме з державного бюджету, посилаючись, окрім іншого, на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затверджений наказом МФУ №787 від 03.09.2013 зі змінами від 26.11.2024) (далі по тексту - Порядок №787), з приводу якого слід зазначити наступне.
У ст.7 Закону встановлені виключні підстави для повернення судового збору (за наявності клопотання особи, яка сплатила судовий збір), а саме:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи ту обставину, що до суду позивач звернувся у березні 2025 року /а.с.2/, провадження було відкрито 24.03.2025 без повідомлення сторін /а.с.36/, а відмова представника позивача від позову у даній справі була подана у травні 2025 року і вона визнана судом у зв'язку з тим, що відповідач погасила суму позову у добровільному порядку, суд приходить висновку, що повернення судового збору з державного бюджету в даному випадку не передбачено.
Посилання представника позивача на Порядок №787, як на підставу повернення державою сплаченого судового збору, є помилковими, позаяк його положення регулюють повернення коштів, які були помилково або надміру зараховані до державного та місцевих бюджетів.
Також хибними є трактування представника позивача ч.2 ст.255 ЦПК, якою передбачено вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету при постановленні ухвали про закриття провадження. У даній справі позивач відмовився від позовних вимог після відкриття провадження у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості після подачі позову.
Слід зазначити, що закріплення інституту повернення судового збору у разі визнання судом відмови від позову виступає певним проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства.
Отже, заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 255, 260-261 ЦПК України, -
Заяву представника позивача задовольнити частково.
Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Роз'яснити позивачу, що в разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, ухвала набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин