Провадження № 11-сс/803/1001/25 Справа № 202/516/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №42024052110000126 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 30 квітня 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 червня 2025 року включно, без визначення застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1,ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України. Також слідчий суддя, встановив наявність ризиків, що остання може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, спотворити речі та документи, які мають значення для досудового розслідування; незаконно впливати на свідків, інших фігурантів у цьому кримінальному проваджені, а також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178, тому дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, слідчий суддя керуючись ч.4 ст. 183 КПК України, не визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, оскільки матеріалами клопотання не доведений склад кримінальних правопорушень, тому підстав для вручення ОСОБА_8 підозри не було. При цьому, ОСОБА_8 не має доступу для внесення змін у інформаційну систему. Захисник вказує, що до клопотання долучено письмові пояснення свідка, але слідчий не заявляв клопотання про його допит перед слідчим суддею. Крім цього, наявність ризиків недоведена і спростовується даними про ОСОБА_8 , тим що проведено слідчі дії, та остання зі свідками ніколи не спілкувалася. Крім цього, клопотання також не обгрунтоване наявністю ризиків. Захисник вказує, що слідчий суддя не оцінив належним чином вимоги ст. 178 КПК України під час застосування запобіжного заходу. Окрім цього, ОСОБА_8 потребує постійної терапії.
В апеляційному суді захисники та підозрювана підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурори в апеляційному суді заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання ГУ НП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №42024052110000126 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 362 ч.3 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 366, ст. 336, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 114-1 КК України.( а.с.20-30)
28 квітня 2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України.( а.с.145-148, 153-174)
Слідчий суддя розглядаючи клопотання встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання, а саме: протоколами обшуку, НСРД, допиту, відповідями на запити та інші матеріали вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих їй злочинів.
За наведених обставин, доводи сторони захисту, щодо недоведеності підозри - є безпідставними.
Також, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених ч1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_8 є доведеним, оскільки на даний час вона підозрюється у скоєнні двох тяжких злочинів. Характеризуючі дані наведені в апеляційній скарзі мають місце, однак ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або пошкодити, речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, підтверджується тим, що на даний час досудове розслідування триває та збираються матеріали, які мають доказове значення.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази даних осіб, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_8 дії, передбачені п.п. 1- 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Дані про особу ОСОБА_8 зазначені в апеляційній скаргі мають місце, але враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, що наведених в ній обставин, які беруться до уваги під час вибору запобіжного заходу, серед яких, обґрунтованість підозри та наявність ризиків не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В той же час, апеляційний суд вважає, що стосовно ОСОБА_8 можливо визначити розмір застави.
Слідчий суддя вирішуючи питання щодо застави не визначив її, пославшись на положення ч. 4 ст. 183 КПК України. Приймаючи таке рішення слідчий суддя не мотивував його.
Частини 4 ст. 183 КПК України, дійсно дозволяє слідчому судді не визначати розмір застави.
Однак апеляційний суд зазначає, що це є дискреційними повноваженнями та враховується з обставинами зазначеними в ст.ст. 177, 178 КПК України.
Під час апеляційного перегляду стороною захисту були підтвердженні документально характеризуючі дані про особу ОСОБА_8 яка має сімю, чоловіка з яким проживає та дочку, у якої двоє дітей, з якими підозрювана підтримує тісні стосунки. Також ОСОБА_8 є фізичною особою підприємцем, позитивно характеризуєте в трудових відносинах, за що має відповідні подяки, сертифікати. Крім цього ОСОБА_8 хворіє. Разом з цим, підозрювана раніше не судима.
За наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе визначити ОСОБА_8 заставу.
Визначаючи розмір застави підозрюваному ОСОБА_8 апеляційний суд бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вважає, що застава в розмірі 100 прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою і в повній мірі гарантуватиме виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків, в разі її внесення.
За таких обставин апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_8 підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28 червня 2025 року включно та визначити суму застави в розмірів 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., яку підозрювана, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити її з під варти та покласти обов'язки, передбачені п.п 1-4, 8 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не змінювати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4