Провадження № 11-кп/803/1935/25 Справа № 178/1695/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Південного районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
Ухвалою Південного районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 червня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, особу обвинуваченого та стадію розгляду провадження, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. Разом із цим, суд дійшов висновку, що застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвиунуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 60560 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Захисник зазначає, що обвинувачений має постійне місце реєстрації, до затримання утримував самостійно двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався. Твердження суду про відсутність у обвинуваченого джерела доходу адвокат вважає безпідставним, оскільки останній має особисте господарство, від якого він має дохід на своє проживання та утримання дітей. Серед іншого, захисник зазначає що суд не допитав лише одного свідка, показання якого вплинути на хід провадження не можуть. Окрім наведеного, захисник звертає увагу на те, що обвинувачений тримається під вартою майже рік, а його вина досі не доведена.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 01 травня 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу не має, стадію розгляду провадження, під час якого допит свідків та обвинуваченого не здійснено, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Твердження захисника обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, який створює загрозу заподіяння шкоди здоров'ю невизначеного кола осіб, міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу не має, що з урахуванням оголошеного воєнного стану доводить обґрунтованість його подальшого тримання під вартою.
Твердження захисника про наявність у обвинуваченого двох дітей, суд розцінює критично, оскільки ці обставини самі по собі не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останнього.
Не є обґрунтованими й доводи останнього про те, що обвинувачений має господарство, від якого отримує дохід, з огляду на те, що ці обставини не підтверджуються жодними доказами. До того ж, сама обставина отримання доходу не може спростовувати встановлені судом ризики.
Що стосується доводів захисника про те, що обвинувачений тримається під вартою майже рік, а його вина досі не доведена, то вони також не заслуговують на увагу.
Колегія суддів зауважує, що питання винуватості обвинуваченого належить до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому перевіряється судом шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішено шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. При вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоіволення.
Ухвалу Південного районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, залигити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4