Провадження № 11-кп/803/833/25 Справа № 213/2197/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9 представника потерпілої адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12022040000000032за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кравці Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, пенсіонера, працюючого водієм автотранспортних засобів Відділу охорони ПІВДГЗК ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ», маючого професійно-технічну освіту, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
19 січня 2022 року приблизно о 18 годині 45 хвилин водій ОСОБА_6 , перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «ОХ Кривбасс», керуючи технічно справним автомобілем «АС АС-П 220695 П8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «Охоронний Холдінг», рухався в темний час доби, при увімкненому міському освітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю пр. Південний у Ігулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з боку вул. Переяслівська в напрямку вул. Чумацький шлях, проїзна частина якої має по одній смузі в кожному напрямку, на задньому пасажирському сидінні якого перебував пасажир ОСОБА_11 .
У вищевказаний час, тобто 19 січня 2022 року приблизно о 18 годині 45 хвилин в зустрічному напрямку, з порушенням вимог п.п. 2.9 «а», 12.3, 12.4, 2.9 «б» ПДР, рухався автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_12 , під керуванням водія ОСОБА_12 .
Надалі під час зближення, водій ОСОБА_6 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, не врахував дорожню обстановку, на перехресті пр. Південний та пл. Гірницької Слави у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, перед виконанням повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим учасникам, виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не надав дорогу рухаючомусь з перевищенням дозволеної швидкості, не менше ніж 73?77 км/год., по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо автомобілю «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті чого допустив зіткнення правою передньою-боковою частиною автомобіля «АС АС-И 220695 П8», реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою лівою частиною автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на смузі руху останнього, після чого автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 продовжив некерований рух та допустив наїзд на електроопору.
Своїми діями водій автомобіля «АС АС-ГІ 220695 П8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 16.13 Правил дорожнього руху, якими передбачено:
п.1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п.1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п.2.3.: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.16.13.: «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв».
Порушення вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажир автомобіля «АС АС-П 220695 П8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забита рана в тім'яній області праворуч, три забиті рани на спинці носа праворуч, від лівої виличної ділянки з переходом на ніс доходить до правої виличної ділянки, на підборідді ліворуч, на слизовій оболонці верхньої губи 1-3 зуба, садно від виличної ділянки праворуч до щічної ділянки праворуч, крововиливи у м'які покривні тканини голови в тім'яно-потиличній області праворуч, крововиливи під м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка на конвекситальній та базальній поверхнях, множинні дрібно крапкові крововиливи у товщу сірої та білої мозкової речовини обох півкуль головного мозку та мозочка, повний косо-поперечний перелом 1 ребра ліворуч, крововиливи у м'які тканини груді 1-3 ребро праворуч по білягрудинній лінії, крововиливи 1-4 ребра праворуч та 1-3 ребро ліворуч від білягрудинної до лопаткової лініям, крововиливи під плеврою обох легень, крововилив у праву приниркову клітковину, які за своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер на місці пригоди.
Смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала 19 січня 2022 року, приблизно о 18 годині 45 хвилин на місці дорожньо-транспортної пригоди, тобто на перехресті пр. Південний та пл. Гірницької Слави у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, від сполученої травми голови та тулубу, яка ускладнилась розвитком травматичного шоку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , вказує, що вирок суду незаконний та підлягає скасуванню. Зазначає, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, несе жаль з приводу події ДТП, відшкодував дружині загиблого грошові кошти у сумі 90 000 грн., а тому заслуговує на застосування до нього положень ст. 69 КК України та звільнення від призначеного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Просить вирок суду скасувати та постановити в цій частині новий, яким звільнити ОСОБА_6 від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник підтримали апеляційну скаргу.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Як передбачено ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (п. п. 4.1 п. 4).
Завданням КК України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК України).
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), йог матеріальний стан, тощо.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставин справи, особи винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.
Згідно зі статтею 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є пенсіонером, працює водієм автотранспортних засобів Відділу охорони ПІВДГЗК ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ», на його утриманні перебуває онука, батьки якої проходять службу в Збройних силах України, характеризується позитивно, визнав свою вину, відшкодування обвинуваченим спричиненої ним шкоди, позицію потерпілої, яка пробачила обвинуваченого, суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, при цьому суд першої інстанції не обґрунтував застосування додаткового покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
У постанові ВС колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19 роз'яснено, що «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Санкцією частини 2 статті 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов'язковим для суду, що зобов'язувало суд першої інстанції навести мотиви такого його застосування.
Проте судом першої інстанції належно не враховано, що у обвинуваченого в населеному пункті немає громадського автотранспорту, безпосередність наближення до зони бойових дій, та у разі необхідності евакуації обвинувачений не маючи права керування транспортним засобом не зможе евакуюватись. Крім того у обвинуваченого фактично мешкає онука, батьки якої постійно перебувають на службі в Збройних силах України, на захисті Батьківщини.
Апеляційний суд, крім встановлених та врахованих при призначенні покарання судом першої інстанції обставин, також відмічає, що вчинений ОСОБА_13 злочин є необережним, обвинувачений визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував збитки потерпілій, активно сприяв розкриттю злочину, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно.
Наведені обставини в сукупності з усіма іншими даними про особу обвинуваченого, пом'якшуючими покарання обставинами, позицією потерпілої, а також із тим, що обвинувачений, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, фактично не забезпечить нормальну життєдіяльність є підставами для пом'якшення обвинуваченому покарання шляхом виключення з вироку призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Таким чином, оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження та враховуючи вищенаведене, з огляду на індивідуалізацію покарання, колегія суддів дійшла висновку про доцільність, в даному конкретному випадку задовольнити апеляційну скаргу та змінити вирок шляхом виключення із вироку призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити.
Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року відносно ОСОБА_6 змінити, виключивши посилання на застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: