20.02.2025 Справа № 756/9730/24
Справа № 756/9730/24
3/756/15/25
20.02.2025 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ), за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю учасників судового провадження:
особа, стосовно якої складено протокол, - ОСОБА_1 ,
захисник Кривошей Ю.І.,
01.08.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №966582, складений 18.07.2024 о 07:42 на просп. Степана Бандери, 24в у м. Києві КВ2Р2Б3П1 (з ОПБ) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Ничиком О.О. стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до фабули протоколу про адміністративне правопорушення від 18.07.2024 серії ААД №966582, 18.07.2024 о 07:20 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ГАЗ 330214 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. С.Бандери, 24в у місті Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: сповільненість мови; виражене тремтіння пальців рук; розширені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - адвокат Кривошей Ю.І., підтримавши подані заперечення, посилаючись на порушення, допущенні працівниками поліції під час вимоги пройти огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння та складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , просив закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу. Зокрема, захисник звернув увагу суду на те, що дії працівників поліції, за наявності згоди ОСОБА_1 проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, мали ознаки провокації, а дії водія були зумовлені поведінкою працівників патрульної поліції, а не свідченням добровільної відмови від такого огляду та свідомим бажанням уникнути відповідальності.
Просив долучити до матеріалів справи копії таких документів: - транспортна накладна від 17.07.2024 № ПСХ00323771 (водій ОСОБА_1 ); - договір на транспортне обслуговування перевезень вантажів від 30.12.2022 № 30/01; - наказ ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» від 19.04.2023 № 11-К про прийняття на роботу на посаду заступника директора ОСОБА_3 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 та РНОКПП; - наказ ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» від 15.03.2023 № 5-К про прийняття на роботу на посаду механіка-водія ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 та РНОКПП; - наказ ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» від 31.01.2024 № 2-К про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ОСОБА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він працює на посаді водія-експедитора ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ», є матеріально-відповідальною особою. 18.07.2024 він прибув на хлібозавод ТОВ «Перший столичний хлібозавод», що розташований в с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Завантажившись хлібом, він поїхав розвозити продукцію. Однією з точок вивантаження товару був ТЦ «МЕТРО» за адресою: м. Київ, просп. Бандери, 26. Після дзвінка від заступника директора ОСОБА_3 він зупинився на узбіччі та почав очікувати дозволу на заїзд на територію ТЦ «МЕТРО» для розвантаження. В цей момент до нього під'їхали працівники патрульної поліції для перевірки документів та в ході розмови повідомили, що вбачають у нього ознаки наркотичного сп'яніння та висунули вимогу проїхати з ними до лікаря-нарколога для проходження огляду на стан сп'яніння, на що він погодився, але пояснив, що прямує за маршрутом, здійснюючи розвезення хлібобулочних виробів. Враховуючи те, що ця продукція є швидкопсувною, а також те, що ключі від транспортного засобу є в одному екземплярі та знаходяться в нього, та те, що в транспортному засобі несправний склопідйомник, попросив зачекати приїзду водія на заміну, після чого готовий виконати вимогу поліцейських. Після цього він одразу зателефонував ОСОБА_3 , повідомив про вказані обставини, на що вона сказала зв'язатись з ОСОБА_4 та передати керування автомобілем йому. Подзвонивши ОСОБА_4 , останній повідомив ОСОБА_1 , що буде за пів години, про що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції.
Очікуючи приїзду ОСОБА_4 , до нього підійшов працівник патрульної поліції та почав пояснювати, щоб він краще не «видєлувався», підписав протокол про відмову та їхав собі далі за маршрутом, оскільки так буде краще для всіх, а потім в суді пояснив, що відмовився від проходження огляду, бо поспішав і це буде поважною причиною, інакше, враховуючи його судимість, його будуть зупиняти кожного дня. Розуміючи критичність своєї ситуації, побоюючись за можливу втрату роботи внаслідок постійних зупинок транспортного засобу на маршруті, дослухавшись до поради патрульного поліцейського (наявності можливості пояснити в суді причини своєї відмови необхідністю розвезення хліба) він погодився відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння та зафіксувати це на камеру. Після чого поліцейський пішов до свого транспортного засобу та вони разом з напарником підійшли до ОСОБА_1 та ще раз на камеру висунули вимогу до нього проїхати до лікаря-нарколога для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що він відмовився, підписав протокол та продовжив далі рух за маршрутом.
Після закінчення зміни ОСОБА_1 розповів про результати інциденту керівництву, які залучили юриста ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» ОСОБА_5 , після чого юрист пояснив йому, що працівники поліції ввели його в оману та про неповажність причин відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_3 , котра працює на посаді заступника директора ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ», пояснила, що ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» є транспортною компанією, яка надає послуги перевезення вантажів, здебільшого перевезення хлібобулочних виробів. ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» має прямі договори перевезення з підприємствами виробниками хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів у місті Києві та Київські області, в тому числі ТОВ «Перший столичний хлібозавод», ТОВ «Торговий дім Київхліб» тощо. ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» має на балансі вантажні малотоннажні фургони для перевезення хлібобулочних виробів, також є орендарем таких транспортних засобів. Щодня особисто вона та/або диспетчер товариства повідомляє кожному водію на який завод та на який саме час прибути на завантаження.
До її посадових обов'язків входить контроль завантаження водіїв, контроль вивантаження водіїв товару, передання водіями документів та тари на хлібозавод та бухгалтеру товариства. Також вона відповідає на підприємстві за вирішення всіх питань в разі виникнення нештатних ситуацій під час маршруту (несправність автомобілів, дорожньо-транспортні пригоди тощо), виникнення питань на хлібозаводах, пов'язаних із товаром та подальшого розвантаження товарів по маршрутах.
Свідок пояснила, що 17.07.2024 водій Товариства ОСОБА_1 прибув на хлібозавод ТОВ «Перший столичний хлібозавод», що розташований в с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Завантажившись хлібом він поїхав розвозити продукцію. Однією із точок вивантаження товару, згідно був ТЦ «МЕТРО», що розташований у місті Києві на проспекті Степана Бандери ( колишній проспект Московський) будинок 26. 17.07.2024 близько 06:30 їй зателефонували менеджери ТЦ «Метро» і повідомили, що у них виникла черга на рампі розвантаження товару і щоб наш водій не під'їжджав до рампи щоб не створювати чергу перед торгівельним центром, після чого вона негайно зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила йому про це.
Через деякий час їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що коли він, чекаючи команди розвантаження неподалік ТЦ «Метро», перебуваючи на проспекті Степана Бандери у службовому автомобілі ГАЗ 3302 (д.н.з. НОМЕР_2 ), до нього під'їхали працівники патрульної поліції та почали вимагали проїхати з ними до медичного закладу для проходження медогляду. ОСОБА_1 повідомив, що він не заперечує проти проходження огляду на вимогу поліцейських, однак просив знайти йому підмінного водія, щоб той замінив його на маршруті. Також ОСОБА_1 повідомив, що він не може покинути службовий автомобіль, оскільки в автомобілі зламався склопідйомник, і, відповідно, і сам автомобіль, і товар в ньому буде без нагляду.
Вона ( ОСОБА_3 ) негайно зателефонувала до ОСОБА_4 , який працює в товаристві на посаді механіка-водія, займається ремонтом автомобілів, а також в разі необхідності страхує інших водіїв у випадку нештатних ситуації, тобто працює підмінним водієм. Потім я зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, щоб він зв'язувався із ОСОБА_4 напряму та чекав його прибуття до себе для підміни.
В подальшому від ОСОБА_1 вона дізналася, що працівники поліції, не дочекавшись ОСОБА_4 для заміни, склали на ОСОБА_1 протокол та направили його для розгляду до суду.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту ОСОБА_4 , котрий працює на посаді механіка-водія ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» пояснив, що в його посадові обов'язки входить ремонт та технічне обслуговування автомобілів, що здійснюють перевезення хлібобулочних виробів на замовлення хлібозаводів, як правило таким автомобілями є вантажні малотоннажні фургони ГАЗ 3302 (фургон). Також в разі необхідності він підміняю водіїв, які з тих чи інших причин або не вийшли на маршрут, або зняті із маршруту. Також інколи він виїжджає до водіїв на місце завантаження чи розвантаження з метою виконання поточного (нескладного) ремонту. 18.07.2024 приблизно о 07:00 години йому зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що потрібно під'їхати на проспект Степана Бандери та підмінити водія ОСОБА_1 , а також за можливості відремонтувати на його автомобілі склопідйомник. Також потім мені неодноразово телефонував і сам ОСОБА_1 та повідомив про необхідність замінити його на маршруті у зв'язку із тим, що йому необхідно від'їхати з працівниками поліції для проходження медичного огляду. Я повідомив ОСОБА_1 по телефону про те, що він прибуде приблизно через 20-30 хвилин, і лише тоді зможу його замінити як водія.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту поліцейський патрульної поліції ОСОБА_8 пояснив, що з 2017 року по цей день він безперервно працює в партульній поліції. 18.07.2024 разом із напарником здійснювали патрулювання в Оболонському районі міста Києва та приблизно о 07:00, спілкуючись із водієм транспортного засобу ГАЗ 330214 ОСОБА_1 , ними було виявлено в останнього ознаки наркотичного сп'яніння, такі як сповільненість мови, виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці, що не реагують на світло, про що було повідомлено водієві та запропоновано слідувати з ними до лікаря-нарколога для здійснення огляду на стан сп'яніння, на що той, посилаючись на несправність автомобіля, попросив зачекати іншого водія. Вони чекали приблизно 20 хв, однак інший водій не прибув. При цьому, поліцейський підтвердив, що дійсно водій ОСОБА_1 здійснював телефонні дзвінки зі свого мобільного телефону, однак чи дійсно останній телефонував до працівників транспортної компанії, що надає послуги перевезення хлібобулочних виробів, підтвердити не зміг, оскільки при таких обставинах водії здебільшого телефонують до юристів, а тому і в цій ситуації він був впевнений, що водій на підприємство не телефонував, а телефонував адвокатові. На якийсь час він відволікся, а коли повернувся на місце перебування транспортного засобу, напарник повідомив йому, що водій відмовляється слідувати з ними до лікаря-нарколога для здійснення огляду на стан сп'яніння, а тому ним було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, пояснив, що лише в усній формі повідомив водієві про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом, жодного письмового документа про таке складено не було, як і не було засвідчено письмово факт передачі водієм ОСОБА_1 права керування транспортним засобом ГАЗ 330214 іншій особі.
Заслухавши пояснення особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, його захисника, свідків, патрульного поліцейського, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до наступного висновку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбачених статтями 283, 284 цього Кодексу. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, серед іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,...а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.
При цьому необхідно враховувати, що у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), тобто обов'язковий процесуальний документ, який займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 про необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У рішеннях по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Порядок дорожнього руху на території України згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Так, пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог зазначеного пункту передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Зокрема, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції...а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395).
Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції №1395 процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Згідно з пунктом 10 Порядку №1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1206) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 4 Порядку №1103, п. 4 розділу Х Інструкції №1395 матеріали відеозапису, на якому зафіксовано огляд особи обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно пунктів 1 та 2 Розділу VII Інструкції №1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Таким чином, відеозаписи з нагрудної камери патрульного поліцейського №473836 та №470794, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення та який був досліджений судом безпосередньо в ході судового розгляду.
Досліджуючи відеозапис з перших його хвилин вбачається зневажливе ставлення працівників патрульної поліції до відповідей водія ОСОБА_1 на запитання останніх, які у своєму спілкуванні допускають провокаційні висловлювання на твердження ОСОБА_1 про те, що останній працює без вихідних 2 місяці - «це хароший повод розслабиться» (фрагмент 00:00:13 відеозапису), «їм всі водії, які перебувають у трудових відносинах повідомляють, що їх перед виїздом на маршрут перевіряють лікарі, а потім вони виявляють у них стан сп'яніння», на згоду водія ОСОБА_1 слідувати до лікаря-нарколога «роз'яснюють» водієві про те, що в крові речовини можуть триматись протягом двох тижнів при систематичному вживанні та запитують про доцільність таких дій «шоб врємя зря не тірять», оскільки поліцейський виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння: «неприродня блідість обличчя, звужені зіниці, тремтіння пальців рук» (які є відмінними від тих, що зазначені як у протоколі, так і в направленні на огляд), на що водій ОСОБА_1 наполягає на проходженні огляду в лікаря-нарколога.
Під час оформлення постанови про адміністративне правопорушення за порушення правил користування ременями безпеки поліцейські в розмові між собою починають висловлювати своє невдоволення згодою ОСОБА_1 слідувати з ними для проходження огляду до лікаря-нарколога, однак, моделюючи свою подальшу поведінку, обговорюють те, що «зараз я ще з ним поговорю і думаю все буде добре. Якщо вже прям буде топить шо їдем то поїдем» (фрагмент 00:08:36 відеозапису). При цьому на іншому фрагменті відео чутно продовження вказаного діалогу (фрагмент 00:50:22 відеозапису), де інший патрульний поліцейський зазначає, що «нє, та їдем з ним». Перший патрульний (той що на вулиці, за текстом діалогу Поліцейський 1) запитує «їдем до нарколога?», на що патрульний, той що знаходиться у патрульному автомобілі (за текстом діалогу Поліцейський 2) відповідає «канєшно. Я йому сказав за цей, то його трусить начало». В подальшому продовжується діалог: Поліцейський 1 - «у нього 185 була», Поліцейський 2 - «та я тобі кажу, це ну їдем сто пудов»; Поліцейський 1 - «думаєш, він знає весь цей?»; Поліцейський 2 - «їдем сто пудово»; Поліцейський 1 - «ну всьо, значить топим да і всьо».
Лише за минуванням тривалого часу (щонайменше 10 хвилин спілкування, які зафіксовані на відео) патрульні поліцейські, будучи обізнаними, що водій ОСОБА_1 перебуває на маршруті, здійснює розвозку товарів (продуктів хліба), повідомляють останньому, що вони відсторонять його від керування транспортним засобом на добу та про те, що йому необхідно шукати водія на заміну для продовження руху за маршрутом, оскільки в будь-якому випадку автомобіль з хлібом залишиться тут на дорозі, а він з ними поїде до лікаря-нарколога. Лише після цієї розмови ОСОБА_1 починає пошук водія на підміну.
Перебуваючи у патрульному автомобілі, поліцейські пошепки обговорюють, що щось їм не подобаються зіниці очей ОСОБА_1 , на що один з поліцейських каже, що «ну 309 було б вообще чотко», а інший відповідає, що «нє, 130, 2.5» та виходить з патрульної машини в напрямку ОСОБА_1 (фрагмент 00:16:10 відеозапису, фрагмент 00:57:34 відеозапису). Після цього, вони підходять до ОСОБА_1 та до початку розмови з ним, пошепки між собою обговорюють, що «йому треба сказать, шо ви нервуєте, ми наполягаємо на огляді» .
На повідомлення ОСОБА_1 про те, що зараз приїде інший водій, поліцейські повідомляють, що «ні, закриваєм машину і їдем до лікаря-нарколога, у нас немає часу чекати 20-15-30 минут». Водій починає пояснювати, що на маршруті ще 11 точок для поставки хліба, приїде інший водій та продовжить рух за маршрутом, однак поліцейський в категоричній формі повідомляє, що «я сказав, зараз їдем до лікаря, приїжджаєм назад і далі робите, що хочете. Всьо». ОСОБА_1 пояснює, що водій проживає на Оболоні та скоро буде, на що інший поліцейський відповідає, що «ми прям наполягаєм пройти зараз огляд» (фрагмент 00:59:38 відеозапису).
У подальшому один із патрульних поліцейських мовчки знімає нагрудну камеру та накладе її до салону патрульного автомобіля (фрагмент 00:20:44 відеозапису), яка там перебуває три хвилини. При цьому, жодних голосів патрульний поліцейських не чутно, та після того, як камера знову опинилась на форменому одязі патрульного поліцейського, останній прямує до ОСОБА_1 та повідомляє, що «направлення готове, так як у вас ознаки виявлені вам повідомлені, вимога пройти огляд є, ви готові пройти огляд чи відмовляєтесь?», на що ОСОБА_1 одразу повідомляє, що відмовляється від проходження огляду.
При цьому, досліджуючи фрагмент з нагрудної камери 473835 (фрагмент 01:04:57 відеозапису) судом встановлено, що патрульний поліцейський, який виписував направлення на проходження огляду, виходить із машини, і в цей момент за камерою, зі сторони, де знаходився ОСОБА_1 , прямує інший патрульний поліцейський, який до цього залишив свою бодікамеру в патрульному автомобілі, та яка там перебувала, як вже було зазначено, більше 3 хвилин.
Завершується як процедура, так і відеозапис тим, що ОСОБА_1 запитує «від керування відсторонений?», на що поліцейський повідомляє, що «так, від керування відсторонені. Все, щасливо», та обидва патрульні поліцейські одразу направляються до службового автомобіля.
З наведених даних відеозапису вбачається, що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово погодився на пропозицію проїхати до медичного закладу, поліцейський всупереч вимог пункту 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 через деякий час, поспілкувавшись без камери з водієм, повторно запропонував пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у пункті 4.1 Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Водночас протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Як неодноразово звертала увагу у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду, відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовний орган у разі неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта. Тож у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основоположних свобод органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
Особа не повинна зазнавати негативних наслідків та в такої особи не повинні виникати нові додаткові зобов'язання через помилки, допущені суб'єктами владних повноважень.
Принцип легітимних (законних) очікувань виражає, зокрема, позицію, що органи публічної влади повинні не лише дотримуватися правових актів, а й своїх обіцянок та пробуджених у зв'язку із цим очікувань. Іншими словами, якщо суб'єкт владних повноважень створив для особи (осіб) обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав, що гарантуються відповідно до принципів справедливості і природного права, особа (особи) вважається такою, яка має легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними.
Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» на працівників поліції покладено обов'язки саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до їх вчинення, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою подальшого складання стосовно них протоколу про адміністративне правопорушення.
Законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, але, більш того, встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є не реалізацією наданого права, як розтлумачив ОСОБА_1 працівник поліції, а є порушенням обов'язку, тобто хибним трактуванням суб'єктом владних повноважень вимог Закону та введенням в оману суб'єкта адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У той же час, відповідно до обставин, зафіксованих на відеозаписі, працівник патрульної поліції, якому достовірно відомі наслідки, передбачені диспозицією та санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинив дії, що виразились, зокрема, у тому, що останній, будучи суб'єктом владних повноважень, роз'яснював особі, стосовно якої в подальшому складено протокол, його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі в його супроводі.
Зі змісту ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011, на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справах «Швидка проти України» від 30.10.2014, «Лучанінова проти України» від 06.06.2011, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказане положення знайшло своє відображення у КУпАП, за змістом ст. 7 якого ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Виходячи з практики застосування ЄСПЛ ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (зокрема рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 20.02.2018, «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017).
Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо:
- були активні дії правоохоронних органів;
- з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину;
- злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.
Таким чином, сама пропозиція інспектора відмовитись від проходження огляду, поряд з вимогою про проходження огляду на стан сп'яніння у відповідності до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, після отримання згоди ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, та подальша відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на переконання суду, у даному випадку не була пов'язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов'язана з діями працівників поліції.
Матеріали відеозапису свідчать про те, що працівники поліції фактично підбурили (схилили) ОСОБА_1 зазначити про відмову від проходження огляду, попередньо поспілкувавшись з водієм без здійснення відео-фіксації розмови нагрудною камерою (обставини чого можуть мати місце з огляду на зазначені вище обставини, зафіксовані на долученому до матеріалів справи відеозаписі), після чого останній кардинально змінив свою думку та відмовився їхати до медичного закладу із поліцейськими.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Дії працівників патрульної поліції, встановлені у цій справі, є неприпустимими для представника влади, оскільки поліцейський відповідно до покладених на нього завдань, згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» повинен першочергово здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, а не провокувати на вчинення правопорушення.
З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мало місце схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
Окрім того, даними відеозапису підтверджується ще й порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Таким чином, за обставин встановлення в діях поліцейських схиляння особи до відмови від проходження огляду, сам по собі відеозапис не може бути беззаперечним доказом вини особи в інкримінованому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись пунктом 1 ст. 247, статтями 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 18.07.2024 серії ААД №966582 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя А.В. Касьян