Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9185/24
Провадження №2/711/288/25
26 березня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі - Буйновській А.П.
за участю представника
відповідача адвоката Манзар Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що “Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Онбординг відбувається шляхом:
верифікації клієнта очно на точці видачі;
верифікація клієнта очно у відділенні Банку;
верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці;
верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці.
Починаючи з травня 2020 року:
відеоверифікація працівником Банку дистанційно;
ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта;
спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, далі - Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank додаються до позову.
У позовній заяві зазначено, що 18.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.10.2019.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Окрім того, в Анкеті зазначено наступне: “6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом 03b817ca2c5ef6128bf40d59c6fdfaf7519baaef73cdd9be44cc113815aef3d536, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ удосконаленого електронного підпису 11. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору».
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Між тим, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на 28.12.2022 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.12.2022 направив повідомлення “пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п.п. 5.18, 5.19 кредит 26.01.2023 став у формі «на вимогу».
Як вказує позивач, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» за договором станом на 25.08.2024 становить 44470,38 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 44470,38 грн.; заборгованість за пенею 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК».
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 18.10.2019 у розмірі 44470грн. 38коп. та судовий збір.
Ухвалою суду від 02.12.2024 справу прийнято та відкрито провадження і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем через представника подано відзив на позов, за яким просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме відповідач згідна сплатити позивачу заборгованість у розмірі 3762грн. 02коп., а також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000грн. 00коп. Вказує, що 18 жовтня 2019 року відповідач підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просить відкрити їй поточний рахунок у гривні на ім'я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов Договору. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. Те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено.
Відповідач вказує, що ані Умови і правила обслуговування фізичних осіб та Тарифи, ані Паспорт споживчого кредиту не містять підпису останньої. Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "monobank", шляхом застосування електронного цифрового підпису - не визнає. Так, сам позивач у позові зазначає, що лише, починаючи з травня 2020 року відеоверифікація працівником банку здійснюється дистанційно, а анкета -заява відповідачем підписана 18.10.2019.
Як вказує відповідач, позивач не надає підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank та Тарифи з користування Чорною карткою monobank розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank), тоді як вказані Умови і правила та Тарифи ОСОБА_1 не підписані, зокрема електронним цифровим підписом, як це стверджує позивач, у анкеті-заяві ОСОБА_1 до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank) від 18 жовтня 2019 року.
Вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 не зазначені ані процентна ставка за користування кредитними коштами, ані строк повернення кредиту, ані відповідальність за порушення зобов'язань, ані умови надання позичальнику овердрафту.
До того ж, як зазначено, у наданих позивачем до суду Умовах і правилах обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank та Тарифах з користування Чорною карткою monobank від 08.12.2022, вони затверджені Протоколом Правління № 46 від 24 листопада 2021 року та набувають чинність з 27 листопада 2021 року, а сама анкета - заява відповідачем підписана 18.10.2019. Водночас, з виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_2 за період з 18.10.2019 по 23.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами, здійснюючи розрахунки в торгових точках, на даний рахунок також надходили кошти від третіх осіб, відповідач частково погашала заборгованість. АТ «Універсал Банк», обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44 470,38 грн. збільшило тіло кредиту, включивши до нього нараховані на заборгованість проценти (овердрафт) без узгодження в належній формі таких умов кредитування, що відповідач вважає порушенням чинного законодавства і відповідних умов договору, які узгоджені в анкеті - заяви, а тому відповідач, вважає, що з неї на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає стягненню заборгованість виключно за тілом кредиту в межах кредитного ліміту, тобто кредитні кошти, якими відповідач фактично користувалась, але які не були повернуті позивачу за мінусом уже відрахованих (списаних) банком відсотків у сумі 6237грн. 98 коп. Отже, борг відповідача перед позивачем за тілом кредиту становить 3762 грн. 02 коп.
При цьому, 27.12.2019 кредитний ліміт був встановлений у розмірі 10000 грн.
Також відповідач вказує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обов'язок позичальника погасити кредит в повному обсязі, враховуючи майбутні платежі, виникає після спливу 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Позивач до позову не надає жодних доказів направлення відповідачу досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, яка була б адресована відповідачу ОСОБА_1 .
Відповідач вважає, що позивачем не дотримано вимог, передбачених частиною 4 статті 16 ЗУ «Про споживче кредитування», щодо пред'явлення боржнику вимоги про повернення споживчого кредиту.
Позивачем подано відповідь на відзив, за яким позивач просить стягнути з відповідача на свою користь не 44470грн. 38коп. заборгованості, як було вказано у позовній заяві, а 41000грн. 00коп., яка нарахована станом на 06.01.2025, у тому числі, як вказано, - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 37972грн. 00коп., а також судові витрати - судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп. Крім того, просить відмовити у задоволенні вимог відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000грн. 00коп. Розмір витрат на правничу допомогу вважає неспівмірним зі складністю справи, виконаним адвокатом обсягом роботи (наданих послуг) та часом, затраченим на вчинення процесуальних дій та підготовку документів.
Крім того, зазначено, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку, кредитний ліміт боржника складає 10000.00 грн., баланс складає - (мінус) 34 470,38 грн., себто заборгованість складає 44470,38грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 10000,00грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) 34470,38грн.
Зазначено, що як вбачається із деталізованої виписки про рух коштів по картці, відповідачем було оформлено 16 заяв послуги «Кредит готівкою» на загальну суму 31556,00 грн. (1 000,00 + 1 000,00 + 1 000,00 + 5 400,00 + 1 900,00 + 1 000,00 + 1 000,00 + 1000,00 + 1200,00 + 2 800,00 + 1 967,00 + 1 800,00 + 4 200,00 + 1 289,00 + 3 700,00 + 1 300,00 = 31556,00 грн.).
«Кредит готівкою» це послуга, за якою Банк надає Клієнту Кредит з метою здійснення переказу на поточний рахунок Клієнта, відкритий в будь-якому українському банку, на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов'язується повернути суму Кредиту та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі Щомісячних платежів. Також відповідачем було оформлено 3 заяви послуги «Розстрочка» на загальну суму 9 487,30 грн. (6799,00 + 1467,00 + 1 221,30 = 9 487,30 грн.). та 3 заяви послуги «Транзакція в розстрочку» на загальну суму 8 367,96 грн. (2 002,00 + 4 678,96 + 1 687,00 = 8 367,96 грн.).
Заяви Клієнта про отримання додаткових послуг подані в рамках наявного Договору про надання банківських послуг та ґрунтується на Умовах і правилах обслуговування, що є його складовою. Також зазначені розстрочки мають безпосереднє відношення до цієї справи, оскільки сума непогашених власними коштами розстрочок є частиною заборгованості по карті: НОМЕР_2 Рахунок: НОМЕР_3 щодо якої Банк і звертається до суду з метою стягнення заборгованості. Заявами Клієнта визначені розміри щомісячних платежів. Списання зазначених платежів, які відповідач не здійснювала за рахунок власних коштів, є у деталізованій виписці про рух коштів по картковому рахунку відповідача. Заборгованість за вказаними відсотками та комісіями, як вважає позивач, мають бути стягнуті з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 84 697,58 грн., та зроблено витрат по картці на суму 129 167,96 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута банку, становить 44470,38 грн. (129167,96 грн. - 84 697,58 грн. = 44470,38 грн.). Всі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому, як вказує позивач, повернутими їх вважати не можна. У зв'язку з тим, що відповідач лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла заборгованість. Сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, оскільки банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору. Оскільки кошти на погашення цих послуг відповідач не вносила, заборгованість за тілом кредиту зростала.
Позивач вказує, що за період з 26.08.2024 до 06.01.2025, відповідач сплатила частину заборгованості, поповнивши картковий рахунок на 6498,38 грн. Відповідно до деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку за період з 26.08.2024 до 06.01.2025, з врахуванням судового збору, станом на 06.01.2025 заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг складає 41 000,00 грн.
Отже, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у повному обсязі.
Відповідачем через представника подані заперечення на відповідь на відзив. Зазначено, що з урахуванням позиції позивача та погашення відповідачем заборгованості у період з 24.10.2024 по 23.11.2024 у сумі 4027 грн. 38 коп., у відповідача наступний розрахунок:
10 000 грн. (тіло кредиту) - 6 237,98 грн. (списані самостійно позивачем відсотки за період з 01.02.2020 по 01.08.2021) - 4027 грн.38 коп. (погашення відповідачем заборгованості у період з 24.10.2024 по 23.11.2024) = - 265,36 грн.
Отже, відповідач вважає, що вона не має заборгованості перед позивачем згідно анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 18.10.2019.
В судове засідання представник позивача АТ «Універсал Банк» не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Манзар Т.В. просила відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки, враховуючи доводи відповіді на відзив, що подана представником позивача, у відповідача взагалі відсутня заборгованість за кредитним договором. Крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000грн. 00коп.
Заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи позицію сторони позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладання договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладання договору) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи договір про надання банківських послуг «Моnоbаnк» від 18.10.2019 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Встановлено, що 18.10.2019 між АТ «Універсал Банк» так ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким сторони підписали анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У анкеті-заяві відповідач просить відкрити їй поточний рахунок у гривні на ім'я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов Договору.
Анкета-заява дійсно містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. Те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено.
На правовідносини банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Так, частиною 4 статті 16 вказаного закону передбачено, що якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відтак, за положеннями вказаних норм законодавства обов'язок позичальника погасити кредит в повному обсязі, враховуючи майбутні платежі, виникає після спливу 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
При цьому, відповідач підтверджує факт того, що у анкеті-заяві дійсно наявний її підпис, вчинений власноручно. Крім того, позивач не заперечує факту того, що підпис від імені банківської установи вчинено його уповноваженою особою.
Позивачем долучено до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів монобанк в редакції, затвердженій протоколом Правління №46 від 24.11.2021, що набуває чинності з 27.11.2021.
Крім того, позивачем до позовної заяви долучено Тарифи (чорна картка монобанк) від 08.12.2022 та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки монобанк із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
При цьому, суд погоджується із доводами сторони відповідача, про те, що вважати, що відповідач (позичальник) погодилася із умовами, які визначені в Умовах і правилах, Тарифах, Паспорті та таблиці до нього, не можна, оскільки вони викладені у редакції, яка чинна з 27.11.2021, а анкета-заява між сторонами підписана 18.10.2019. Відповідно, відсутні підстави вважати, що сторони погодили розмір процентної ставки, яка б могла (повинна) була б застосовуватися і нараховуватися позичальнику як сплата за користування кредитними коштами. До того ж, Паспорт споживчого кредитування та Таблиця, які надані позивачем із позовною заявою, взагалі не містять дати їх складання, що жодним чином не підтверджує й факту підписання їх відповідачем станом на 18.10.2019.
Також, під час розгляду справи, судом досліджені Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (монобанк), які надані позивачем разом із відповіддю на відзив (проти їх прийняття сторона відповідача не заперечувала). Ці Умови затверджені протоколом №41 від 09.10.2019 і є чинними з 10.10.2019.
Між тим, сторона позивача жодними належними та допустимими доказами не довела, що саме ці Умови були підписані відповідачем як/чи у письмовій формі, так/або електронним цифровим підписом. Відповідно, як на думку суду, вважати їх такими, що підтверджують обставини, викладені позивачем, немає.
Суд звертає увагу на надану позивачем разом із відповіддю на відзив, і досліджену під час розгляду справи форму підтвердження електронного документу, за якою вбачається, що заява від 18.10.2019 була підписана ОСОБА_1 електронним цифровим підписом лише 27.01.2021 із вказаним часом формування ЕП 27.01.2021, з підписом в мобільному застосунку монобанк, а тому такі докази спростовують позицію позивача про те, що ОСОБА_1 при укладанні договору про надання кредиту, за яким сторонами була підписана анкета-заява від 18.10.2019, фактично підписала своїм електронним цифровим підписом Умови, Тарифи та Паспорт споживчого кредитування.
Крім того, відповідач погодилася із тим, що їй 27.12.2019 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 10000грн. 00коп., що підтверджується даними довідки про розмір встановленого кредитного ліміту. Відповідно, суд вважає, що між сторонами виникли кредитні відносини обслуговування кредитної картки споживача кредиту. Встановлено, що у АТ «Універсал Банк» позичальнику ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (чорна картка), яка активна до 02/29, що визнається сторонами.
Крім того, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 були оформлені: заява клієнта №20.30.0001783556 від 25.09.2020 про отримання кредиту у «Транзакція в розстрочку» (ліміт кредиту 4678грн. 96коп.) на строк кредиту 10 місяців; заява клієнта №20.30.0002493772 від 27.01.2021 про отримання кредиту «Рострочка» (ліміт кредиту 6799грн. 00коп.) на строк кредиту 5 місяців; заява клієнта №20.30.0003755774 від 08.08.2021 на отримання кредиту «Кредит готівкою») ліміт кредиту 5400грн. 00коп.) на строк кредиту 3 місяці; заява клієнта №20.30.0004704562 від 11.12.2021 на отримання кредиту «Кредит готівкою» (ліміт кредиту 4200грн. 00коп.) на строк кредиту 3 місяці; заява клієнта №20.30.0005039135 від 19.01.2022 на отримання кредиту «Кредит готівкою» (ліміт кредиту 3700грн. 00коп.) на строк кредиту 3 місяці.
За всіма цими заявами клієнта наявні Паспорти споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
При цьому, суд звертає увагу, що заява від 25.09.2020 підписана електронним підписом ОСОБА_1 25.09.2020 з підписом в мобільному застосунку монобанк, час формування ЕП 25.09.2020; заява від 08.08.2021 підписана електронним підписом ОСОБА_1 08.08.2021 з підписом в мобільному застосунку монобанк, час формування ЕП 08.08.2021; заява від 11.12.2021 підписана електронним підписом ОСОБА_1 11.12.2021 з підписом в мобільному застосунку монобанк, час формування ЕП 11.12.2021; заява 19.01.2022 підписана електронним підписом ОСОБА_1 19.01.2022 з підписом в мобільному застосунку монобанк, час формування ЕП 19.01.2022, про що надані стороною позивача форми підтвердження електронного документу.
Що стосується розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк», то суд приходить до наступного:
як вже зазначалось, кредитний ліміт був встановлений у розмірі 10000грн. 00коп. При дослідженні в судовому засіданні виписок по рахунку НОМЕР_2 , які були надані обома сторонами, вбачається, що відповідач протягом часу (з 27.12.2019 - час доступу до отриманого кредитного ліміту 10000грн. 00коп. до 15.08.2024 - остання дата формування виписки) користувалася кредитними коштами, частково сплачувала кошти на погашення заборгованості.
Так, з виписки вбачається, що 27.12.2019 кредитний ліміт встановлено 10000грн. 00коп. і ОСОБА_1 вже мала доступ до грошових коштів у такому розмірі. Відповідно, 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020, 01.09.2020 з карткового рахунку відповідача списувалися відсотки на загальну суму 2627грн. 75коп. (з 27.12.2019 по 25.09.2020). Оскільки підтверджень про те, на який термін надавався кредит відповідачу за договором від 18.10.2019 не має, і судом встановлено, що наступний кредитний договір між сторонами був укладений 25.09.2020, про що свідчить заява клієнта «№20.30.0001783556 від 25.09.2020, то суд приходить до висновків про те, що розмір існуючої станом на 15.08.2024, заборгованості по тілу кредиту у ОСОБА_1 за договором від 18.10.2019 складає 7372грн. 25коп. (10000грн. 00коп. - 2627грн. 75коп.), яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Тобто, ні позивачем, який вважає, що наявна заборгованість по тілу кредиту 44470грн. 28коп., як зазначено у позовній заяві, чи-то 41000грн. 00коп., як зазначено у відповіді на відзив, ні відповідачем, яка вважає, що з врахуванням доводів відповіді на відзив, взагалі у неї не існує заборгованості за цим договором, - не доведені такі твердження. При цьому, визначають розмір заборгованості по тілу кредиту - 7372грн. 25коп., суд враховує те, що позивачем не доведені обставини про те, що умовами договору - анкети-заяви від 18.10.2019 була встановлена процентна ставка щодо нарахування процентів за користування кредитом, не встановлено строк повернення кредитних коштів, не доведено те, що банківська установа направляла вимоги позичальнику щодо повернення кредитних коштів та й заборгованості в цілому, відсутні підтвердження про те, що відбулася пролонгація договору, зокрема станом на 06.01.2025 (дата визначення заборгованості вказана у відповіді на відзив). Відповідно, суд вважає, що слід сплачені відповідачем проценти зарахувати, як сплачені кошти стосовно повернення тіла кредиту. Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про направлення відповідачу письмових повідомлень (вимог) щодо повернення заборгованості, що має суттєве значення, враховуючи вказані вище норми чинного законодавства.
Крім того, як на думку суду, безпідставні твердження позивача та його посилання на певні докази (вказані у відповіді на відзив) про те, що відповідач ОСОБА_1 протягом певного періоду часу користувалася різними послугами банку, зокрема оформляла декілька заяв на послуги «Розстрочка» та «Кредити готівкою» та, відповідно, у зв'язку з цим існуючий спосіб, порядок зарахування кредитних коштів, здійснення оплат, черговість зарахування коштів (на тіло, проценти, комісію тощо) за цими всіма, фактично, окремими кредитними угодами, оскільки жодні такі обставини не були ним вказані у позовній заяві і не були разом із позовом надані відповідні докази, щоби давало суду підстави перевіряти всі ці нові обставини, які ним вказані виключно лише у відповіді на відзив. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Також, враховуючи норми ст. 2 ЦПК України суд забезпечив всім учасникам судового процесу (сторонам) рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених законом . До того ж, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно, право відповідача було подати до суду заперечення проти позову та докази, враховуючи, що у позовній заяві позивач зазначив саме про наявність між сторонами спірних правовідносин, які стосуються виконання договору від 18.10.2019 про надання та отримання банківських послуг щодо отримання кредитних коштів.
Крім того, жодна із сторін не скористалася правом подати висновок судової економічної експертизи, складений на замовлення учасника справи, як і не було подано клопотань про призначення відповідної експертизи на підставі ухвали суду задля підтвердження чи спростування доводів однією стороною іншої стосовно здійснених розрахунків заборгованості, зарахувань (черговості тощо) коштів на погашення заборгованості за договором від 18.10.2019, враховуючи досліджені докази по справі, зокрема і виписку по рахунку відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за договором від 18.10.2019 у розмірі 7372грн. 25коп. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно із відповідача ОСОБА_1 стягнути на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 401грн. 64коп., враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 16,58%. При цьому, такий розмір розрахований судом, виходячи із розміру судового збору, який підлягав сплаті позивачем - 2422грн. 40коп., оскільки позовна заява подана в системі «Електронний суд», з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, незважаючи на те, що позивачем долучено платіжне доручення від 23.09.2024 про сплату судового збору у розмірі 3028грн. 00коп. Щодо повернення зайво сплаченого судового збору, то позивач вправі подати відповідну заяву, враховуючи норми ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується вирішення заяви відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача АТ «Універсал Банк» на її користь витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 10000грн. 00коп.
Так, судом досліджені надані відповідачем докази: ордер адвоката серія СА № 1107587 від 26.12.2024, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 05.03.2014 стосовно адвоката Манзар Т.В., договір №76 від 25.12.2024 про надання правової допомоги, що укладений між адвокатом Манзар Т.В. та ОСОБА_1 , додатковий договір від 03.01.2025, за умовами якого визначено, що оплата послуг адвоката за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, а саме: підготовка відзиву, заяв, клопотань та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Придніпровському районному суді м. Черкаси по справі №711/9185/24 є фіксованою за надані юридичні послуги по договору №76 від 25.12.2024 складає 10000грн. 00коп. та сплачується клієнтом у момент підписання даного договору, квитанція №76 від 03.01.2025 про сплату Рудік Л.В. адвокату коштів у сумі 10000грн. 00коп., на виконання вказаного договору, акт №76 від 03.01.2025 про те, що послуги були надані адвокатом клієнту належним чином, відповідно до умов вказаного договору і сторони претензій одна до іншої не мають. Крім того, відповідно до протоколів судових засідань вбачається, що представник адвокат Манзар Т.В. безпосередньо брала в них участь 06.03.2025 та 26.03.2025.
Суд вважає, що вказані докази є належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 76-82 ЦПК України. Порядок та строки подачі доказів стороною позивача дотримані.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як передбачено ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Як передбачено ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Крім того, статтею 30 згаданого Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
ВП ВС зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Представником позивача у відповіді на відзив зазначено про те, що він заперечує проти задоволення вимог відповідача про стягнення з нього витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки вартість 10000грн. 00коп. є неспівмірною зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами) та часом, затраченим на вчинення процесуальних дій та підготовку документів.
Як на думку суду, оскільки позовні вимоги задоволені на 16,58%, то, відповідно сторона відповідача виграла 83,42%, а тому слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8342грн. 00коп., враховуючи досліджені під час розгляду справи докази в цій частині, які є належними, допустимими та переконливими. Інших підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 18.10.2019 року: 7372грн. 25коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), а також судовий збір в розмірі 401грн. 64коп., а всього - 7773грн. 89коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8342грн. 00коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 28.04.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька