Справа № 645/1930/25
Провадження № 3/645/577/25
13 травня 2025 року м. Харків
Неимишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Лазаренко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова перебуває справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272645 15.03.2025 року о 22 год. 48 хв. в м. Харкові, по про-ду 2-й Петренквський, 1Б, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Skoda Octavia А5», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Drager Alcotest 6820» та у лікаря - нарколога в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18а, відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Муфазалов С.Р. з протоколом ЕПР1 № 272645 від 15.03.2025 року не погодились. ОСОБА_1 , зазначивши, що протокол був складений безпідставно, вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 15.03.2025 о 22.00 год.він приїхав на Немишлянське водосховище щоб забрати дружину, яка там відпочивала, після чого вони почали збирали речі, двері автомобіля були відчинені. При зустрічі з працівниками поліції ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Працівники поліції повідомили, що надійшов виклик за фактом того, що хтось з відпочиваючих порізав альтанку. На підставі викладених обставин ОСОБА_1 за проханням поліції надав свої документи для огляду, після чого до них підійшов власник альтанки, від якого надійшов виклик в поліцію, та після того як вказаний чоловік (заявник) підтвердив, що ОСОБА_1 не має відношення до правопорушення працівники поліції поїхали. Проте, через деякий час машина патрульної поліції знову під'їхала до ОСОБА_1 , після чого працівники поліції повідомили, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки він алкогольних напоїв не вижав та не керував транспортним засобом.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 , 15.03.2025 року вона з подругами відпочивала на Немишлянському водосховищі після чого зателефонувала ОСОБА_1 , щоб він приїхав та відвіз їх додому. Після його прибуття вони почали заносити речі в автомобіль. Під час зборів до них під'їхала машина патрульної поліції, а працівники поліції почали розмовляти з ОСОБА_1 , під час розмов ОСОБА_2 зрозуміла, що працівники поліції когось шукали. Після бесіди з ОСОБА_1 працівники поліції поїхали, але потім знову приїхали та почали спілкуватись з ОСОБА_1 , подробиці спілкування їй не відомі. Зазначила, що ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв та на момент звернення до нього працівників поліції транспортним засобом не керував.
Заслухавши учасників судового розгляду, переглянувши відеозаписи з DVD дисків, долучених до матеріалів справи та перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 1 ст.130 КУпАП (в редакції закону на час події) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2019 року у справі № 127/163/17-а, 09.10.2019 року у справі №337/3816/16-а «…склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення. Так, об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Суб'єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб'єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом тощо).…».
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння. У зв'язку з чим, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування особи у стані сп'яніння. Можна зробити висновок про те, що суб'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є виключно водії транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.10 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду у межах справи №404/4467/16-а у постанові від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. А знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Згідно зі статями 213, 221, 256, 278 КУпАП на розгляд уповноважених на те органів і посадових осіб, в тому числі до суду, повинні надходити належно оформленні справи про адміністративні правопорушення, а не протоколи про адміністративні правопорушення, в яких лише зазначається фактичні обставини справи, що підлягають перевірці на підставі зібраних документів.
Відповідно до ст.ст. 248, 251 КУпАП України розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом, який розглядає справу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 15 розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 272645 від 15.03.2025 року; довідку інспектора ВАП УПП лейтенанта поліції Бурикіної В. відповідно до якої, згідно з обліковими даними НАІС ДДАІ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії: В1, В, С1, С, D1, D, C1E, CE, D1E, DE; DVD диски, з нагрудної камери патрульних поліцейських, на яких відображена послідовність дій працівників патрульної поліції, щодо фіксації адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім'я ОСОБА_1 від 15.03.2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду та рапорт поліцейського взв.№ 2 роти № 4 бат. № 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Коробай І.А. від 16.03.2025 року.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що транспортний засіб на момент його виявлення працівниками поліції знаходився у нерухомому стані. На відеозаписі відображено перебування ОСОБА_1 поруч з транспортним засобом.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року по справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, враховуючи викладене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відсутність достатніх доказів викликає у суду сумніви, щодо обґрунтованості інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови проголошено 19.05.2025 року.
Суддя О.Ю. Алтухова