Справа № 953/6760/20
н/п 2/953/25/25
08 травня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення порядку користування квартирою, -
встановив:
28 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_3 (далі: відповідач), третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (далі: третя особа) з позовом про встановлення порядку користування трикімнатною кв. АДРЕСА_1 наступним чином:
- їй з двома неповнолітніми дітьми виділити кімнату №4 площею 19,4 кв.м. із ізольованим входом та лоджією площею 6,8 кв.м. та кімнату №8 площею 13 кв. м. з ізольованим входом;
- відповідачу виділити кімнату №7 площею 10 кв.м. із ізольованим входом;
- приміщення кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору та вбудованої шафи залишити в загальному користуванні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона перебуває у шлюбі із відповідачем, від сумісного проживання мають двох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 . Діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, відповідач допомоги не надає. 19.10.2019 між нею та відповідачем укладений договір дарування, відповідно до умов якого відповідач подарував їй, дочці та сину по частці кожному квартиру кв. АДРЕСА_1 . разом з тим, відповідач порушує права її та дітей шляхом вчинення перешкод у користуванні квартирою.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, власні пропозиції щодо порядку користування квартирою не висловив.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду сторони не з'явились, причину неявки не сповістили.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, судом, не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливє провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:
13.04.2013 позивач та відповідач у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстрували шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.04.2013.
Від сумісного проживання сторони мають двох дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.11.2014 та серії НОМЕР_3 від 05.01.2019 р.н., відповідно.
Місце проживання дітей визначене разом з матір'ю, що підтверджене рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 у справі №953/9294/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108775831).
Позивач, відповідач та діти зареєстровані у кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25.03.2020 р.
19.10.2019 відповідач безоплатно передав у власність позивача, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по частки кожному кв. АДРЕСА_1 , що підтверджене договором дарування від 19.10.2019.
Позивач, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками частки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджене витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 205224525 від 24.03.2020.
Відповідач є власником частки кв. АДРЕСА_1 , що підтверджене витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 205205051 від 24.03.2020.
Як вбачається з технічного паспорту, кв. АДРЕСА_1 , розташована на шостому поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат житловою площею 42,5 кв.м., у т.ч. 1-а кімната -19,4 кв.м., 2-а кімната - 10,1 кв. м., 3-а кімната - 13 кв.м., кухні площею 8,4 кв.м., вбиральні (сполученої) 1,2 кв. м., ванної кімнати 2,7 кв.м., коридору 12 кв.м., вбудованої шафи 1,2 кв.м. Квартира обладнана лоджією 6,8 кв.м. Загальна площа квартири 71,4 кв.м.
Встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах 1 та 2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч.1. ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що передбачено ч.1 ст.321 ЦК України.
У відповідності до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Аналіз положень ст.358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Суд виділяє у користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відхилення у незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку із неможливістю забезпечення їх точної відповідності. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.10.2018 у справі №363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26.05.2021 у справі №750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12.08.2021 у справі №644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 18.12.2204 у справі № 203/5356/23 (провадження № 61-13543св24).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, правовідносини щодо встановлення порядку користування майном не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається. Разом із тим суд виділяє у користування сторонам спору в натурі частки, співмірні розміру їх часток у праві власності на спільне майно, проте допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність.
У частині 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, про що зазначено у ч.1 та 2 ст.77 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зауважував, що найбільш доцільним та таким, що відповідатиме інтересам усіх співвласників спірного майна, є виділ їй у користування двох більших кімнат з урахуванням того, що з нею проживає двоє неповнолітніх дітей, дочка та син і вони утрьох є власниками частин кв. АДРЕСА_1 .
Суд, при визначенні порядку користування спірною квартирою, враховує, загальну житлову площу кв. АДРЕСА_1 , розмір кожної жилої кімнати та їх ізольованість, розмір часток права власності сторін, кількості осіб, що проживають у квартирі та їх стать, вік, дійшов висновку, що запропонований позивачем порядок користування квартирою є обґрунтованим, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з цим, відповідач не запропонував іншого альтернативного варіанту користування спірними приміщеннями, не навів обґрунтованих аргументів, що обраний позивачем спосіб буде порушувати його права.
Крім того, враховуючи, що лоджія виконує допоміжну функцію, не є обов'язковим елементом житлового приміщення, суд вважає, що відсутність у відповідача доступу до лоджії, не порушуватиме його право, а також зважаючи на те, що саме такий порядок користування квартирою є єдиним можливим.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем судовий збір не сплачувався, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору.
08.05.2020 ухвалою Київського районного суду м. Харкова клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволене часткове, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення.
Отже, враховуючи, що позов задоволений, з відповідача на користь Держати підлягає стягненню судовий збір у сумі 860 грн.
Керуючись ст. 2,4,81,82,141,259,263-265,268,272,273,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення порядку користування квартирою, - задовольнити.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- виділити у користування жилу кімнату №4 площею 19,4 кв.м. із ізольованим входом та лоджією площею 6,8 кв.м., жилу кімнату №8 площею 13 кв.м. з ізольованим входом, - ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- виділити у користування жилу кімнату №7 площею 10.1 кв.м. з ізольованим входом, - ОСОБА_2 ;
- приміщення кухні №3 площею 8,4 кв.м., приміщення вбиральні №5 площею 1,2 кв.м., приміщення ванної кімнати №6 площею 2,7 кв.м., приміщення коридору №1 площею 12 кв.м., вбудованої шафи площею 1,2 кв.м., - залишити у загальному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн.
Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 55.
Повний текст рішення складений 19.05.2025.
Суддя - Н.В. Єфіменко