19 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/8873/24
адміністративне провадження № К/990/17836/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 520/32462/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомою апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13 червня 2024 року № 248 о/с «По особовому складу» про звільнення з поліції за пунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області, з 15 червня 2024 року.
Зобов'язано Департамент кіберполіції Національної поліції України поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на рівнозначній посаді Департаменті кіберполіції Національної поліції України з 15 червня 2024 року.
Стягнуто з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109150,02 грн, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов'язкових платежів.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту кіберполіції Національної поліції України витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
28 квітня 2025 року Департаментом кіберполіції Національної поліції України подано засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 520/32462/24.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13 червня 2024 року № 248 о/с «По особовому складу» про звільнення з поліції за пунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права фактично зводяться до незгоди із висновком судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства, що не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Вінницьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник в касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд критично оцінює ці доводи скаржника, оскільки сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас у касаційній скарзі заявником не наведено жодного обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконними.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 520/32462/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду