19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 520/6173/24
адміністративне провадження № К/990/19911/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року
у справі №520/6173/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА"
до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" звернулось до Харківський окружний адміністративний суду з адміністративним позовом у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №22UA100290213440U0 від 26 грудня 2022 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №22UA100290213440U0 від 26 грудня 2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100310776386U9 від 26 січня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100310776386U9 від 26 січня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290787472U6 від 27 березня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290787472U6 від 27 березня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290794521U2 від 13 червня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290794521U2 від 13 червня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290794833U7 від 15 червня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290794833U7 від 15 червня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290795747U4 від 26 червня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290795747U4 від 26 червня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290797953U4 від 17 липня 2023 року.
- зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290797953U4 від 17 липня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі № 520/6173/24 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" задоволено.
09 травня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської митниці
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №520/6173/24.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 липня 2022 року у справі №815/26561/17. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Київської митниці підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Київської митниці на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №520/6173/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова