про відмову у відкритті касаційного провадження
19 травня 2025 року
м. Київ
справа №620/16512/24
адміністративне провадження № К/990/20083/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №620/16512/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (далі-Міноборони, відповідач), оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №23/зм про скасування попереднього рішення, а саме пункту 142 протоколу засідання Комісії від 30.08.2024 №198/168, яким відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_2 (батьку загиблого старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ) було призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000, 00 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії від 08.11.2024 №38/в про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю заявника ОСОБА_2 (батька загиблого старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 );
зобов'язати Міноборони призначити та виплатити їй як сестрі загиблого старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця солдата за призовом під час мобілізації старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 відповідно до пункту 2 постанови №168.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 334 Касаційного адміністративного суду України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 2 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Вважає, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес через численні звернення громадян України про порушення їхніх прав на своєчасне призначення і виплату одноразової грошової допомоги та зазначає про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення, а саме постанови від 28.03.2025 у справі №160/4344/24.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
У свою чергу, Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України можливе у разі, якщо скаржник у касаційній скарзі навів обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, викладені у касаційній скарзі доводи про необхідність відступу від висновку Верховного Суду сформульованого у постанові від 28.03.2025 у справі №160/4344/24, в якому йдеться про те, що: «чинне законодавство не визначає можливості переходу в порядку спадкування права на призначення одноразової грошової допомоги, яке не було реалізовано спадкодавцем за життя за будь-яких обставин» зводяться лише до незгоди з таким висновком, який на думку скаржника, є неправильним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову правильно врахував висновок Верховного Суду від 28.03.2025 у справі №160/4344/24, а саме що: «спадкоємці мають право на отримання виплат лише у випадку, якщо така виплата була належна (призначена, нарахована) померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили за життя, однак померлим не отримана».
Колегія суддів не вбачає підстав відступу від цього висновку.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №620/16512/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко