19 травня 2025 року
м. Київ
справа №380/23179/24
адміністративне провадження №К/990/18770/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року
у справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 380/23179/24 повернуто скаржнику.
02 травня 2025 року до касаційного суду надійшла скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу.
Так, скаржник подав касаційну скаргу через підсистему «Електронний суд» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/23179/24.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що скаржником в касаційні скарзі вказано номер справи №380/23719/24.
За встановлених обставин касаційна скарга викладена із суттєвим недоліком, який не дозволяє беззаперечно визначити справу, в якій подано цю касаційну скаргу.
Отже, заявнику касаційної скарги необхідно надіслати касаційну скаргу у новій редакції, в якій правильно зазначити номер справи, в якій подано цю касаційну скаргу, що дозволить вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням наведеного розмір судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 2422 грн 40 коп.
У тексті касаційної скарги викладено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до постановлення судового рішення судом касаційної інстанції у цій справі, обґрунтоване складним матеріальним становищем та відсутністю коштів у зв'язку зі збройною агресією рф.
Перевіривши указане клопотання колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено умови, за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк, а саме: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» установлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.
Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на указані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на указані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Доводи скаржника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір в подальшому. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
З огляду на викладене підстави для задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.; касаційної скарги у новій редакції, в якій правильно зазначити номер справи, в якій подано цю касаційну скаргу.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду:
- касаційної скарги у новій редакції, в якій правильно зазначити номер справи, в якій подано цю касаційну скаргу;
- документа про сплату судового збору в у розмірі 2422 грн 40 коп.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду