19 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/22030/24
адміністративне провадження № К/990/18802/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року
у справі №160/22030/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій
про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у день звільнення грошової компенсації за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 року та за 2022 рік у кількості 74 дні;
зобов'язання нарахувати та сплатити грошову компенсацію за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та за 2022 рік у кількості 74 дні;
визнання протиправними дій стосовно не зарахування до грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168;
зобов'язання зарахувати додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з січня 2023 року по липень 2023 року включно до грошового забезпечення при розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні з виплатою різниці після такого перерахунку;
стягнути середній заробіток за час розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 по 01.02.2024 включно у розмірі 372 550,36 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 залучено у якості другого відповідача у справі - Головне управління МВС в Донецькій області (далі - ГУ МВС в Донецькій області).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
Зобов'язано ГУНП в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.
Зобов'язано ГУ МВС в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач та ГУНП в Донецькій області подали до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 апеляційні скарги представника позивача та ГУНП в Донецькій області задоволено частково.
Змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №160/22030/24.
Резолютивну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №160/22030/24 доповнено абзацом шостим наступного змісту:
«Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області; Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, 85300, ЄДРПОУ 40109058 на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 по 01.02.2024 включно у сумі 215 750 ( двісті п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. 08 коп.» В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року у справі №160/22030/24 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУНП в Донецькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №160/22030/24, та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої cтатті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №160/22030/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Нормами КАС України законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж наявності значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення оскаржуються, виходячи із підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та винятковість цієї справи обґрунтовує тим, що прийняття оскаржуваних судових рішень створює прецедент, який вочевидь не дає чіткого розуміння та правового регулювання з питання нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні всіх видів відпусток під час звільнення працівників зі служби у поліції. Відповідач наполягає на тому, що оскаржувані судові рішення винесено без дотримання норм чинного законодавства.
Інших обґрунтувань, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та необхідних для можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, відповідач в касаційній скарзі не наводить.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
При цьому, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить ні норм права, які неправильно застосовані, ні конкретних постанов Верховного Суду, висновки щодо застосування відповідних норм права неправильно застосовані.
Отже, наведені скаржником обставини «винятковості» не є обґрунтованими.
Незгода із оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального права чи порушення норм процесуального, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі №160/22030/24.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко